Пока ворота киевского «Динамо» и сборной страны защищает АЛЕКСАНДР ШОВКОВСКИЙ, за пост номер один на футбольном поле можно не волноваться. Но лучшему голкиперу страны последнего десятилетия уже 30, а заменить его некем. Отсутствие равноценной замены беспокоит наставника сборной Олега Блохина. А что думает по этому поводу сам Александр?
— Есть немало украинских вратарей, которые по уровню мастерства мне ничем не уступают, — уверен Шовковский. — Просто большинство из них на определенной стадии не выдерживали давления, психологической нагрузки или, если угодно, конкуренции. Так что о «кризисе жанра» говорить, на мой взгляд, не приходится. Тем более что сейчас у нас подрастают несколько довольно перспективных голкиперов, которым нужно не так уж много времени, чтобы опериться.
— Чем тогда можете объяснить свою стабильность?
— На этот вопрос можно отвечать часами. Ведь вратарю нужно владеть целым комплексом качеств — талант, реакция, отношение к тренировкам, физическая и психологическая готовность. Еще бы я посоветовал молодым коллегам по-философски отнестись к своей карьере. Нужно поставить себе простой вопрос: «Способен ли я пройти сквозь все тернии?»
Знаю много голкиперов, которые были на виду, но «ломались» после первой же грубой ошибки. И никакой психолог не мог ничего сделать. Я же всегда считал, что должен учиться не только на своих, но и на чужих ошибках. Думал: что бы сделал, если бы допустил такой же грубый промах, как коллега.
— Неужели один неудачный эпизод может перечеркнуть многолетнюю работу?
— После обидного промаха у вратаря начинает появляться страх, который быстро побороть почти невозможно. Бывает, после первой ошибки случается вторая. Появляется неуверенность в своих силах.
Впрочем, страх играет и положительную роль. Кое-кто после первой полосы успеха начинает работать не на полную катушку, считает, что в жизни он всего достиг. Именно тогда возникают моменты, когда можешь быть наказан за самоуверенность. В данном случае страх — сила, которая не даст расслабиться, очутиться в ситуации, в которой нужно все начинать с нуля. Когда думаешь: «А если я сыграю хуже, чем вчера?» или: «Если я не смогу сделать то, что делал вчера?» — параллельно внедряя в работу что-то новое, значит, ты взял верх над своим чувством страха, заставил себя работать и идти дальше.
— А у вас были моменты, когда появлялась такая неуверенность?
— О собственных ошибках стараюсь не думать. Обычно анализирую игру и тут же о ней забываю. Ведь, согласитесь, нужно идти вперед, а не вспоминать прошлое.
— Вы не раз говорили, что нынешняя работа для вас в радость. Неужели не было моментов, когда утром было лень просыпаться и идти на тренировку?
— (Смеется). Естественно, были. Я же человек, а не робот. Зачастую думал: «Ох, еще бы часик поспать». Но заставлял себя подниматься с постели. Футболист — словно строитель. Скажем, ты строишь дом. Сначала закладываешь фундамент, возводишь стены, двери, окна... Так же и в футболе — движение к поставленной цели не состоит из одной победной игры. Чтобы подойти к решающему поединку во всеоружии, стоит преодолеть множество других, менее заметных простому болельщику преград. Сюда входят и ежедневные тренировки, и сборы, и теоретические занятия. Все это и является неотъемлемой составляющей жизни футболиста. Для того чтобы победить кого-то, сначала нужно победить себя. Поэтому я предельно четко сознаю, что если не заставлю себя отработать на все сто на тренировке, то оставлю свое здание без окон или даже без стен.
— Вспомните свои тренировки десятилетней давности. За это время концепция воспитания киперов значительно изменилась?
— Конечно. Футбол идет вперед. Тренеры предлагают нам каждый раз более интересные упражнения, новые программы занятий. Я уже не говорю о том, что когда-то у меня были одни вратарские перчатки. Да что там перчатки — в начале 1990-х в команде недоставало мячей, хотя в настоящее время такое сложно и представить.
— Александр, как вице-капитана «Динамо» не могу не спросить вас о нашумевшей драке между Александром Алиевим и Родриго. По этому инциденту сложилось впечатление, что в вашем клубе существуют определенные проблемы с дисциплиной. Так ли это?
— Это ведь случилось в поединке дублеров. Уверен, что выступая за первую команду, игроки такого себе бы никогда не позволили. Подобное поведение ребят недопустимо в любом турнире. Сразу после фиаско со швейцарским «Туном» я признал, что одной из причин нашего провала в еврокубках было отсутствие дисциплины. Но, как говорят, сор из избы выносить нельзя, потому больше ничего на этот счет говорить не буду. Оба футболиста понесли заслуженное наказание. Но проблема полностью не исчезла — над дисциплиной игроков «Динамо» нужно еще работать.
Здаться, футбольн вболвальники знають про Олександра Шовковського все. Його кар’рн злети та падння тисяч разв були обсмоктан жадбними до сенсацй репортерами, особисте життя виноситься на перш шпальти кольорових журналв.
Пдйшовши до Олександра з проханням щодо нтерв’ю, побачив бля нього газетну статтю про колишнього одноклубника, де той довол вдверто розповдав про сво фнансов справи, перш заробтки, способи вкладання грошей тощо. Перше питання “накльовувалося”, з вдповддю динамвець не забарився: “ реч, як мають стосуватися винятково мене, снують певн табу у сплкуванн з пресою. Намагаюсь уникати розмов щодо особистого життя, вдносин з друзями та партнерами. Тему розмов щодо власного гаманця також обйду стороною”.
“ТРЕБА ПОДОЛАТИ СТРАХ”
— Олександре, за пдсумками опитування гравцв-професоналв на запитання: “Що для тебе футбол?” — на першому мсц була вдповдь – можливсть отримувати задоволення вд улюблено справи. Дал були так: “Можливсть вдстоювати честь нацонального прапора” та фнансовий бк справи. Подляш думку колег?
— Для кожного це ндивдуально. Як б грош не платили, якщо в гравця нема бажання грати, його нхто не змусить виходити на поле. У мой градац на першому мсц — любов до футболу, вс нш складов – нерозривна частина життя спортсмена. Задля досягнення у спорт високих результатв, тоб щоденно доведеться долати багато труднощв. Без любов до футболу жодна сила не змусить тебе це робити.
— На початку занять великим футболом ставив перед собою питання: “Чи здатен я пройти крзь ус терни?”
— Тод я просто любив футбол, отримував вд нього задоволення не думав, що буде настльки важко. Коли я зрозумв, наскльки це каторжна робота, рушйною силою була не лише любов до футболу, а й бажання отримувати задоволення вд кнцевого результату. Дуже корисн були моменти, коли в тебе щось не виходило. Тод був змушений працювати з подвоною енергю, аналзувати невдач та робити висновки.
Ще одна складова при досягненн результату – подолати страх. Якщо тоб це вдаться, ти пднмешся на чергову сходинку. Дехто псля першого успху почина працювати не на повну силу або вважа, що в цьому житт вн усього досяг в нього це навчно. Саме тод виникають моменти, коли можеш бути покараний будь-якими обставинами. В даному випадку страх – сила, яка не дасть тоб розслабитися, опинитися в ситуац, в якй треба все починати з нуля, не опуститися нижче пднято планки. Коли ти думаш — “а якщо я зграю грше, нж вчора?” або “якщо я не зможу зробити те, що робив вчора?”, паралельно привносячи в роботу щось нове, значить ти пдкорив це почуття, змусив себе працювати та йти дал.
— Отримуш задоволення вд кожного матчу чи лише вд гор найвищого рвня?
— Задоволення можна отримувати вд усього, навть вд важко монотонно роботи, якщо при виконанн ти усвдомлюш, що вона не пройде марно. Маш розумти користь та призначення запропонованих тренером вправ, не намагатися виконувати х механчно. Лобановський часто повторював: “Мен непотрбн ремсники, мен потрбн творч люди”. Ця фраза змусила розумти суть та призначення запропоновано тоб роботи.
— Один з факторв тривало кар’ри на високому рвн – постйний пошук мотивац. Не втомився щоденно, щороку долати психологчно важкий бар’р?
— Скажу чесно, нод шукаю причину, яка дасть тоб сили, немов хлопчиську, бгти паралельно з потягом. Часто ловлю себе на думц, що мен чогось не вистача. Зараз намагаюсь поетапно проаналзувати минулий сезон, зрозумти, як причини дозволили або не дозволили досягти бажаного результату. Важливо врахувати рух до попередньо мети, а дал, спираючись на здобутий досвд, йти дал. ще намагаюсь не зациклюватися на поставленому завданн. Абстрагувавшись, швидше досягнеш бажаного.
— Ти погоджушся з думкою, що набагато легше знайти фзичн сили, нж моральн?
— Фзичн сили в кожно людини, потрбно лише певний час вдпочити вд навантажень. Пошук моральних сил — ндивдуальна справа спортсмена, загальних рецептв тут не сну. Дивитися в майбутн торувати шлях нагору – головний момент, що да тоб мотиваця.
— Як слова знаходиш, коли вранц не хочеться вставати на тренування, коли передчуття важко роботи вдбива усляке бажання кудись йти?
— Можу провести паралел з зведенням будвл, яка складаться з безлч компонентв. Спочатку закладаш фундамент, зводиш стни, двер, вкна... Так само в футбол — рух до поставлено мети не складаться з одн переможно гри. Щоб прийти до виршального подинку варто подолати безлч нших, менш помтних оку вболвальника, перепон. Сюди входять щоденн тренування, збори, теоретичн заняття. Усе це невд’мною складовою життя футболста. вислв: “Лнивого не заганяш”. Для того, щоб перемогти когось, спочатку треба перемогти себе. Для деяких людей ця перемога найважлившою.
— Не кожному футболсту вдаться здобути. Неминуче сходження з дистанц?
— Таке життя… Хтось дола труднощ одразу, комусь на це потрбен час, а хтось усе життя кроку в “обймах” з ними. У кожного свй шлях, свй вибр. Обирати його маш лише ти, нхто нший, так само, як пожинати плоди успху.
— Вважаш, правильно вчинили деяк захдн клуби, вввши до штату психолога? Не кожному тренеру вдаться сумщати якост фахвця з футбольних дисциплн та людських душ...
— Можливо, через певний час ми до цього прийдемо. Мен важко говорити конкретн реч, адже тако практики у мой кар’р ще не було. Але деяким футболстам не завадило би сплкування з психологом.
— Вболвальники дивуються, коли, скажмо, трансферна сума або ж зарплатня футболста обраховуться мльйонами доларв. Важка праця знаходить вдображення отриманому винагородженню?
— Цни на гравцв дикту ринок, клуб сотн разв усе ретельно прораху, перш нж пдписати контракт. Ми живемо в такий час нчого з цим не поробиш. Не варто забувати, зарплатню встановлюють не сам футболсти, вони, за великим рахунком, продукт, матерал, який використовують президенти клубв задля досягнення поставлено мети. Кар’ра професонального гравця обмежена певною клькстю рокв, за цей час потрбно заробити певний каптал для входження до нового етапу життя.
сну зворотний бк медал. нод можна отримати обумовлен в контракт грош, забезпечити найближче майбутн на цьому заспокотися. А можна поставитися до сво справи з любов’ю до футболу, продовжувати працювати в обраному напрямку, ставити перед собою нов, в тому числ й фнансов, рубеж.
— Коли ти починав грати, в укранському чемпонат майже не було легонерв. Нин нша ситуаця, у склад лдерв дедал важче знайти укранських виконавцв. Це данина свтовй мод або потреба у квалфкованих футболстах?
— Розпад Радянського Союзу призвв до розпаду футбольних шкл, псля чого на певний час зупинився приплив до професйних команд перспективно молод. снуючий вакуум, не тльки в Укран, але й в Рос, швидко заповнили ноземц.
Припустимо, виника ситуаця, в якй дво рвноцнних гравцв конкурують за одне мсце в основному склад. Якщо за одного заплатили бльше, саме вн гратиме, адже вкладену суму потрбно вдпрацьовувати. У цьому мнус для укранцв, вихованцв мсцевих шкл. Одночасно сну позитивний момент – у футболста сильний конкурент або партнер, рвня якого, щонайменше, йому треба досягти. У щоденному контакт з ним, у конкурентнй боротьб, вн пдвищуватиме свою майстернсть, вд чого виграють ус, а в першу чергу, сам гравець.
— На твй погляд, краще коли гравц товаришують за межами футбольного поля або х контакт обмежуться перебуванням в табор команди?
—У житт найчастше трапляться другий варант. В команд ма бути нормальне людське сплкування, а для цього потрбне знання мови. Без цього один гравець не зрозум мотивв вчинку ншого, тод виникають непорозумння, що не може не вдображатися на гр. Можливо, враховуючи цей момент, у 90-х роках Валерю Лобановському було працювати дещо легше. Його пдопчн мали однакову ментальнсть, ус чудово розумли виконували настанови тренера. На футбол те поколння гравцв мало однаковий погляд. Як бачите, результат не забарився.
Маю власний досвд. Я з Сергм Федоровим та Владом Ващуком потоваришував у футбольнй школ вдповдно у 9 та 13 рокв. Багато сезонв ми грали в “Динамо” та збрнй Украни на найвищому рвн, а дружба та партнерськ вдносини, перенесен на футбольне поле, завжди ставали в нагод. Коли щось спльне, порозумтися завжди легше.
— Враховуючи приплив легонерв та нов тенденц футболу, наскльки змнився тренер Йожеф Сабо зразкв 1994 та 2004 рокв?
— Характер кожно людини формуться приблизно до тридцяти рокв, тож суто людськ якост залишилися незмнними. А футбол жодно хвилини не стоть на мсц: на схемах, як використовувались у середин 90-х, нин далеко не задеш. Команд потрбно пропонувати нове, до того ж, працюючи з легонерами, тренер обов’язково ма вносити корективи у свою роботу.
Тож як тренер Йожеф Йожефович був змушений змнюватися? Футбол пшов далеко вперед, сьогодн треба перелаштовуватися пд сучасн вимоги. Вони ставляться перед всма: починаючи вд адмнстратора та масажиста закнчуючи головним тренером.
— сну думка: якщо в команд переважна бльшсть гравцв – легонери, то краще запросити ноземного тренера. Подляш ?
— Частково все залежить вд фахвця, якого буде запрошено. Не кожен ноземець — панацея вд втчизняних бд. Я, наприклад, працював лише з тренерами — вихдцями колишнього СРСР, тож мен важко судити про захдних фахвцв.
Але засади, як залишаються незмнними для тренера будь-яко нацональност. Насамперед, це сувора дисциплна. У команд певн неписан закони, кожен гравець, який захища кольори, ма х дотримуватись. Я не розумю тих людей, як дозволяють соб постйно запзнюватись, але тим паче не зрозумю головного тренера, якщо той не звертатиме на це уваги.
— У одному з нтерв’ю твй попередник у воротах “Динамо” гор Кутпов висловився, що Шовковському на початку 90-х краще було клька рокв посидти на лав запасних, психологчно загартуватися. Тод б з нього вирс ще бльш класний воротар...
— Не знаю, як склалась би моя кар’ра та життя, якби все пшло за його сценарм. Тож не варто шкодувати про те, чого не вдбулося. На сьогодншнй день сторя клубу, моя сторя, на якомусь етап вони перетинаються. Наскльки це гарно чи погано, покаже лише час.
Так, деяк реч я зрозумв невчасно, скажу по-ншому: мен б мою голову десять рокв тому... Можливо, було б все накше... Але це вже з област гпотез, краще жити сьогодншнм днем.
— Ти мг би дати аналогчну пораду ниншнм юним воротарям “Динамо”?
— Вважаю, вони не сприймуть, так само, як я зробив би з, можливо, мудрою порадою горя Кутпова. Коли тренер нада можливсть вийти на поле, для тебе нчого, окрм бажання зграти якнайкраще, в свт не сну. Порада тут може бути одна — робити якомога менше помилок. Але все це приходить з досвдом, а конкретнше — з вком.
— Тоб було легше завоювати мсце у основному склад “Динамо” 1993 року або повернути його у 2002-му?
— У 1993 роц, коли я тльки прийшов у команду, про мсце в склад навть не думав. Я працював, набував майстерност та просто хотв грати. Я навть був здивований, коли вперше почув сво м’я серед перших одинадцяти, а згодом почав робити все, щоб його вже нкому не вддати.
2002 року, вдновившись псля важко травми, я, вважаю, вдкрив новий етап кар’ри. Вдкинув усе минуле, залишив лише досвд. Найважче було настроти себе на роботу “з нуля”, забути ус минул заслуги, насправд — уявн, залишивши х лише для статистики та спогадв, почати працювати. Це зробити було важче.
— Скльки тривала “робота над собою”?
— Нин дякую Михайличенков, який, довряючи мсце в “основ” Вталю Рев, довв мен, що я можу грати краще. В певний момент зрозумв, що краще змнювати не ситуацю, а ставлення до не.
Для себе визначив, що потрбно робити, в чому поляга моя проблема. Спочатку були яксь образи, невдоволення. Аналзуючи ситуацю, виршив, що треба працювати, не задумуючись, що буде дал. Якщо казати, що в мене було дал, то це закнчення контракту. Планував вдпрацювати його до кнця, а згодом пдйти до кервництва клубу попросити, щоб вдпустили. Але мене переконали, що краще залишитися, згодом я все частше став з’являтися у стартовому склад.
— Якими аргументами кервники клубу вплинули на тво ршення?
— Почну з того, що я нкому нчого не хотв доводити. Я бажав одного — грати, отримувати вд футболу задоволення.
У мене закнчувався контракт, на зустрч з президентом клубу почув, що клуб надал зацкавлений у мох послугах. Конкретних пропозицй вд нших клубв в мене не було, а запропонован нов умови мене влаштовували. Виршив не шукати нових пригод, залишившись ще на три роки в Кив.
— Яким чином на тебе вплива громадська думка, критика з сторнок газет та телевзйних програм?
— В команд головний тренер, який вказу на допущен помилки, а також тренер воротарв, який допомага мен розбратися в х природ та причинах. Критики, журналсти, вболвальники нод помчають лише кнцеву фазу, в якй воротар, нбито, опинився не в тому мсц. А питання: “Чому так сталося?” — нхто не зада. Чимало людей подають сво враження про гру у стверджувальнй форм, чого я взагал не припускаю.
Цкаво читати, як мене сварять або хвалять вболвальники на нтернет-форумах та журналсти — у прес. Але ця нформаця не варта ламаного шеляга. У нй нечасто можна побачити професйний пдхд, переважають емоцйн, некомпетентн та радикальн висловлювання.
— Гравц, як виступали в одному клуб бльше десяти рокв, найчастше в ньому закнчують кар’ру або ж переходять “догравати” останн роки до команд нижчих дивзонв. Не виключаш для себе третй шлях?
— Життя непередбачуване. Вдпочиваючи на Мальдвах, я гадки не мав, що псля мого вд’зду цунам залишить вд готелю лише фундамент.
Я не хочу загадувати на рк чи пвтора вперед. Можливо, завтра мен зроблять пропозицю, вд яко не зможу не захочу вдмовлятися. Зрозумло, все це — розмови, адже, не маючи конкретики, можу лише моделювати ситуац.
Не стверджую, що живу сьогодншнм днем, але на даний момент я — гравець “Динамо”. Ус сили, амбц, майстернсть повнстю вддаю команд. Якщо завтра, з певних причин, стану гравцем ншого клубу, усе це належатиме лише йому. За виключенням одн обставини — любити будь-яку команду так само, як рдне “Динамо”, мабуть, не зможу нколи.
Дмитро Шаповал, газета "Укранський футбол". (Публикуется на языке оригинала)
Давайте смотреть правде в глаза: этот год для нашей сборной стоит особняком. Не будем разбрасываться пафосными словами "решающий", "ключевой", "переломный", поскольку и в предыдущих циклах национальная футбольная команда трижды была в шаге от попадания в финальный турнир мирового или европейского форума. Однако на сей раз, согласитесь, душу переполняют новые, не сравнимые с прежними, чувства.
Возможно, мы устали от падений, а потому стали злее и целеустремленнее. Плюс амбиции именитого тренера и его заявления об итоговой победе еще за год до старта отборочных соревнований. Ведь это тоже словно внутренний катализатор. И теперь сами футболисты осознают: они не то что могут - они должны! Надежда превратилась в уверенность. А самое главное - у обновленной команды есть дух коллективизма и энергия борьбы, заряжаемые двумя лидерами и ветеранами сборной - Шевченко и Шовковским.
Зная о том, что впереди бьется обладатель "Золотого мяча", а за спиной подстрахует один из лучших голкиперов Европы, ребята горы готовы воротить. Как в Турции. Ведь фундамент того резонансного успеха - результативная игра форварда "Милана" и сверхнадежные действия динамовского стража ворот. Тот матч был одним из лучших в карьере Александра ШОВКОВСКОГО. Это тот случай, когда избитая фраза "вратарь - половина команды" теряет свое переносное значение...
Серия микроюбилеев
В этом году у СаШо, как любят называть его поклонники, после отпразднованного им в январе тридцатилетия намечается серия, можно сказать, футбольных микроюбилеев. Это и 450-й поединок в командах мастеров, и 60-й - за сборную, и 80-й - в еврокубках, и 200-й "сухой" матч в карьере. Правда, сам Шовковский, по его словам, за 11 лет выступлений на высшем уровне особо не интересовался своей статистикой, хотя при этом признался, что ему было очень приятно, когда после 100-й "сухой" встречи в национальном первенстве его поздравил коллега по цеху Виталий Рева.
"Болельщики, как правило, помнят последнюю игру, а исторические цифры, думаю, не многих занимают, - говорит Александр. - Да и вообще, я не сторонник акцентировать внимание на своей персоне. Для меня главное, чтобы мои усилия посодействовали старанию полевых партнеров в достижении необходимого результата. Как, к примеру, в Москве в 99-м, когда мы добились ничьей и, опередив россиян, вышли из группы в плей-офф..."
Молились и... хаяли
Кстати, та осень была знаковой для Шовковского. Буквально в течение нескольких месяцев в глазах неблагодарного зрителя один из героев битвы в Лужниках, получивший в Мариинском дворце орден "За заслуги" из рук Президента страны, превратился чуть ли не во врага народа. Таковы, к сожалению, особенности нашего менталитета. После феерических матчей с "Брондбю", ПСВ, "Барселоной" парня носили на руках, в драматичной пражской дуэли, когда он в серии пенальти вытащил "Динамо" в Лигу чемпионов, страна буквально молилась на него. Однако одна ошибка, пусть и в ответственной встрече (со словенцами), перевернула все с ног на голову.
И даже сейчас, по прошествии пяти лет, "доброжелатели", бывает, в гостевой книге персонального сайта вратаря напоминают ему о неприятном моменте в Любляне, на что Шовковский реагирует холодно: "Ежели люди имеют желание ковыряться в грязи, это их проблемы. Начнем с того, что самым жестким критиком для себя являюсь я сам. Всегда анализирую эпизод, каждое свое движение – как непосредственно после поединка, так и спустя некоторое время, когда эмоциональное восприятие уступает место объективной оценке. Кроме того, обсуждаем моменты во вратарском кругу, с тренером Михаилом Михайловым. И я пытаюсь чувство вины, неудовлетворенности, злости исключить из процесса переваривания ошибок. Эти качества играют отрицательную роль, делают человека уязвимым и потом, не дай бог, скажутся на команде. Считаю, у голкипера должны быть горячее сердце и холодная голова
"Ошибки в футболе есть и будут, - утверждает Саша. – Честно говоря, иногда бывают моменты, когда и сам не могу сказать, почему поступил так, а не иначе. Не спорю, в московском матче с "Локомотивом" в ноябре 2003-го я допустил промах, когда железнодорожники забивали нам третий гол. Согласен, надо было выбивать тот мяч, а не ловить его, и тогда никто бы даже не заикнулся о каком-то нарушении. Но тогда, в пылу борьбы, мне казалось, что я принял оптимальное решение. Понятно, что потом уже ничего нельзя было изменить, но я пропустил через себя тот эпизод, дабы в дальнейшем не наступать на те же грабли". Признаем, что в непростые для парня времена доставалось ему на орехи, порой - необоснованно, и от нашего брата-журналиста. Наверное, поэтому в определенный период вратарь свел до минимума свое общение с прессой. Со временем, правда, немного поостыл и теперь старается не отказывать в интервью, но подходит к разговорам с представителями массмедиа более взвешенно. Пара протокольных фраз и фотография в газете не льстят его самолюбию...
Революция в сознании
"По молодости я допустил ошибку, полагая, что раз покатило, поймал кураж, так будет продолжаться всегда. Однако вскоре неприятные моменты - как в футболе, так и в личной жизни - наслоились один на другой и серьезно повлияли на мою психологию, - говорит Шовковский. - Во-первых, понял, что существует категория людей, которые могут разделить с тобой лишь успех, а неудача останется твоей личной проблемой. Известность порой обрекает человека на одиночество. Я многое переосмыслил - свое состояние, поведение, какие-то жизненные ценности".
В этот период размышлений футболисту помогла книга украинского психолога Станислава Хохеля о психологии взаимоотношений "Ступени сознания", после прочтения которой он, по собственному признанию, на многие вещи взглянул по-другому. "Я устал от того, что беды начали сыпаться на меня одна за другой, и понял: надо что-то менять, и в первую очередь - себя".
Поступок в Леверкузене
Во многом благодаря характеру преодолев психологический барьер, Александр оставил за спиной и физиологический. Неприятная травма почти на полтора года отправила отдыхать вратаря "Динамо", а когда осенью 2002-го он вернулся на поле, после двух-трех неуверенных действий вновь ощутил град посыпавшихся шишек. А ведь никого не волновало, что парень месяцами с мячом не работал. Выходи, мол, и стой в воротах, как в старые добрые времена. И ничего - выдюжил!..
Похожая ситуация имела место и после последнего поединка киевлян в Леверкузене, в прошлом году оставившего неприятный осадок. Мол, перед первым голом "привез" угловой, в третьем ошибся, и при этом никто не учитывает тот факт, что Шовковский вообще мог не сыграть в том матче, поскольку накануне на тренировке в столкновении с Клебером повредил правую ногу. Но нашел в себе силы выйти на поле, проявил мужество - и вспомните, сколько раз спасал команду в первом тайме!
Да что там говорить! Минувший год СаШо отпахал будь здоров. Чего только стоят матчи с "Трабзонспором", особенно домашний. И в сборной был красавец. Помимо упомянутого стамбульского похода, помог национальной команде добыть очко в Дании, да и в Киеве надежно смотрелся в дуэли с чемпионами Европы...
Шанс
Мы вернулись к теме сборной, поскольку нынче она наиболее актуальна для всех нас. И Шовковский - не исключение. Чего греха таить, в национальной команде образца 2010 года места ему может и не найтись. "Не буду скрывать, перспектива сыграть на чемпионате мира в Германии очень заманчива, - признается Александр. - Отрадно, что все сейчас зависит от нас. Многие говорят о слабости оппонентов, везении, но, согласитесь, удача не может улыбаться на ровном месте. Наше лидерство - плод труда, самоотдачи и характера, а не стечение обстоятельств. И хотя в период товарищеских поединков, в отсутствие побед, критики в наш адрес было немало, мы не отходили от программы и двигались по намеченному пути. И что еще греет и подстегивает - нынче в сборной такое взаимопонимание, которого не ощущалось несколько лет".
Самое время дерзать!
За воротами
* Александр души не чает в своем сынишке. Девятилетний Владик - регулярно общается с отцом, который пообещал "сделать все, чтобы парнишка ни в чем не чувствовал себя ущемленным".
* Шовковский - почитатель всевозможных технических новинок. Имеет суперсовременный мобильный телефон с фотоаппаратом и видеокамерой, микрокомпьютер размером с ладошку, а его личные апартаменты украшает домашний кинотеатр с экраном размером 2х3 метра и стереозвуковой системой.
* В последние годы увлекся литературой. Познакомился с произведениями Акунина, Тома Харриса ("Молчание ягнят" и "Ганнибал"), перечитал "Идиота" Достоевского, "Мастер и Маргариту" Булгакова. Коллекционирует афоризмы.
* Музыку слушает под настроение. Когда по сердцу спокойные песни, к примеру, Повалий или Валерии, когда с удовольствием отдохнет под мелодии "Грин Грея" или "Океана Эльзы".
*В кинематографе отдает предпочтение лентам такого плана, как "Матрица", "Гладиатор", "Патриот", "Афера Томаса Крауна". Из отечественных картин в лидерах "Покровские ворота".
* В кулинарии приоритетными являются блюда, приготовленные из пойманной при нем живой рыбы. Особенно понравились Шовковскому рестораны в Таиланде и Эмиратах. "В Дубае (ОАЭ - Прим.авт.) нашел потрясающее место, - говорит Саша. - Индийские, японские, китайские, тайские, европейские кушанья - словами не передать!"
* На необитаемый остров из трех вещей взял бы пилу, топор и книгу по психологии.
Наркотик СаШо
У Шовковского есть отдушина, позволяющая ему, как он говорит, подзарядиться энергией и расслабиться. Это - дайвинг, которым Саша увлекается уже в течение десяти лет. В его активе - подводные прогулки в Сиамском заливе у берегов Таиланда, в Красном море в периоды отдыха в Египте, в Индийском океане близ островных курортов. Фотогалерея "Подводный мир Шовковского" расширяется с каждым годом. И, кстати, к своему увлечению он приобщил и любимую девушку Олю, с которой в прошлом декабре провел двухнедельный отпуск на Мальдивах.
"Это как наркотик, - говорит футболист. - Раз попробовал - и не можешь отказаться. Опускаясь на глубину двадцати метров, попадаешь в совершенно другой мир. Непередаваемые ощущения! А однажды во время погружения метрах в десяти от меня проплыла серая акула. Два с половиной метра в длину - не меньше!"
Теперь в планах Александра, как удалось выяснить, занятия на курсах, по результатам которых он получит лицензию полупрофессионала, позволяющую со специальным оборудованием погружаться на большие глубины.
Лауреат ОЛЕКСАНДР ШОВКОВСЬКИЙ: “ВАЖЛИВА ГРА МОГО ЖИТТЯ — НАСТУПНА”
Ниншнй футбольний рк для воротаря кивського “Динамо” та нацонально команди Олександра Шовковського особливий не лише тому, що вн вкотре — найкращий голкпер Украни. 2005 року здйснилася його найголовнша мря — вн з партнерами по збрнй одним з перших в вроп здобув заповтну путвку на фнальний турнр чемпонату свту-2006, який вдбудеться наступного лта на стадонах Нмеччини. Тож Олександр сподваться, що його найкращ, найважливш матч в “Динамо”, у збрнй Украни ще попереду.
Заслужений майстер спорту (2005 р.). Народився 2 счня 1975 р. у м. Кив. — Футболом почав займатися 1982 р. при ЖЕКу у дитячй команд “Чайка”, у спецклас футболу школи 170. З 1983 р. — у дитячо-юнацькй спортивнй школ (ДЮСШ) “Динамо” Кив. Тренер – Олександр Чубаров. — У 1992 р. грав за “Динамо-2”, “Динамо-3”. У 1993 р. – ЦСК ЗСУ (Центральний спортивний клуб Збройних Сил Украни) Кив. У 1993-2005 рр. – “Динамо” Кив (“Динамо-2”). Був каптаном команди 2002, 2005 рр. — У вищому ешелон чемпонатв Украни провв за “Динамо” Кив 246 матчв. Дебютний подинок у першост за основний склад провв 6 березня 1994 р. (“Динамо” – “Кремнь” (Кременчук) – 1:1. — У вропейських кубках зграв за “Динамо” Кив 82 матч. Перший матч у врокубках провв 10 серпня 1994 року (“Слькеборг” (Даня) – “Динамо”, 0:0). — Входив до складу нацонально збрно Украни в 1994-2005 рр. – 64 матч. Перший матч у склад збрно провв 13 листопада 1994р. (Украна – Естоня, 3:0). Учасник вдбркових матчв Чемпонатв свту 1998 р. (9 матчв), 2002р. (6 матчв), 2006 р. (12 матчв), Чемпонатв вропи 1996 р. (1 матч), 2000 р. (10 матчв), 2004 р. (4 матч). — Входив до складу молоджно (олмпйсько) збрно Украни в 1992-96 рр. – 12 матчв, пропустив 12 м’ячв. — Учасник вдбркових матчв Олмпйських гор 1996 р. (7 матчв). Входив до складу юнацько збрно Украни 1992 р. (7 матчв).
ДОСЯГНЕННЯ — Пвфналст “Лги чемпонв” 1998/99 рр. — Чемпон Украни 1994/95, 1995/96, 1996/97, 1997/98, 1998/99, 1999/2000, 2000/01, 2002/03, 2003/04 рр., грав у склад “Динамо” Кив - чемпона Украни 1993/94 рр. (9 матчв з 34 ). — Србний призер чемпонату Украни 2005р. Грав у склад команди – србного призера чемпонату Украни 2001/02 рр. (6 матчв з 26). — Володар Кубка Украни 1995/96, 1997/98, 1998/99, 2002/03, 2004/05 рр., грав у склад “Динамо” Кив – володаря Кубка Украни 1999/2000 рр. (1 матч з 4), 2002/03 рр. (5 матчв з 8). Фналст Кубка Украни 2001/02 рр. — Володар Суперкубка Украни 2004 р. — Володар Кубка Спвдружност кран СНД 1996, 1997, 1998 р. Фналст Кубка Спвдружност 1999 р. — Переможець Мжнародного турнру пам’ят В. В. Лобановського 2003, 2004 рр. — Найкращий воротар Украни 1999, 2003, 2004 р. (за референдумом газети “Укранський футбол” – приз м. О. Макарова), входив у неофцйн списки “22-х кращих” Украни (верся “Спортивно газети”) пд 3 1998/99 рр. (верся газети “Команда”) пд 1 1999 р. — Найкращий воротар турнру “Меморал О. Макарова” – 2001 р. — Найкращий воротар турнру “Кубок Спвдружност” – 1997 р. — Найкращий гравець турнру “Кубок Спвдружност” – 1998 р. — Нагороджений орденом Украни “За заслуги” -го ступеня (15.10.99 р.) за видатн спортивн успхи. Статистичн дан на 01.12.2005 р.
— Олександре, саме псля центрального матчу першого кола з донецьким “Шахтарем” кивське “Динамо” вперше в ниншньому чемпонат очолило турнрну таблицю. Наскльки було важко зйти на Олмп на промжному фнш нацонально першост? Який з першоколових подинкв був найважчим для тебе?
— Важлива гра мого життя — наступна. Виходячи з цього, я будую свою пдготовку. Тобто, для мене не ма значення, хто наш сьогодншнй суперник, з якою командою ми гратимемо, як вона ставить перед собою завдання. команда “Динамо” (Кив), команда з вдомим на всю вропу менем, команда, яка ставить перед собою завжди максимальн завдання, яка ма в кожному подинку доводити обрунтовансть свох амбцй, досягати нових вершин.
Щодо зустрч з “Шахтарем” в Донецьку, то вона була для нас вдалою. Але для мене особисто важчою була наступна гра, в Запоржж. Поле та погодн умови були проти нас, нам потрбно було створювати, атакувати, але за таких умов це дуже важко. Добре, що до команди повернувся Сергй Ребров, який здатен опинитися в потрбному мсц в потрбний час, що, до реч, було в Донецьку, в Запоржж. Ми перемогли “Шахтар”, але нчого надзвичайного в цьому нема. Найголовнше те, що Дем’яненку вдалося об’днати всх (за допомогою свох методв), вн змусив забути про те, що сталося, поврити в те, що ми йдемо вперед у правильному напрямку.
— Чи принциповий для динамвських футболств той факт, що Анатолй Дем’яненко й дос викону лише обов’язки головного тренера? Як тоб працються з новим наставником?
— Мен не важливо, хто головним тренером, бо мй тренер — Михайлов. Я з ним працюю упродовж 12 рокв. Вд головного тренера я отримую лише одну установку: виходжу на футбольне поле чи н. А з Михайловим проводжу повний аналз всх дй (починаючи вд вводу м’яча рукою закнчуючи сейвом або пропущеним м’ячем) псля кожно гри, не залежно вд результату. не ма значення, чи це гра клуб, чи збрна. Це вдбуваться для того, аби був постйний планомрний аналз кожного робочого моменту розвиток у майбутньому. Найголовншим для гравцв ставлення тренера до кожного окремо до команди в цлому. Звичайно, гравц, як завоювали м’я, гдн поваги, але це не ма позначатися на хнй робот (зокрема виокремлення одного гравця на фон нших), бо гра сильнший. Якщо ти сповна не викладашся на тренуванн, то не гратимеш. Коли такий пдхд, то вс все розумють. Якщо ж хтось не розум, то це його проблема. Це людина, яка не бачить себе з боку, не розум свох проблем. Я свого часу дуже ображався на Михайличенка, коли вн мене не ставив псля травми — грав Вталй (Рева.— Прим. авт.). Але я вдячний йому за те, що вн допомг мен подивитися на себе з боку. будучи поганим у ставленн до мене, вн показав, що я можу грати сильнше краще, нж на той момент. Завдяки йому я в майбутньому (тобто вже нин) вдосконалився.
— Останнм часом донецьк тренери футболсти звинувачують укранських суддв в упередженост до “Шахтаря”. Декому з них навть не подобаться, що Нацональну Федерацю очолю Григорй Суркс. Тво ставлення до цих розмов чуток?
— За 12 рокв я звик до чуток, усляких розмов, домислв. Зрозумло, що команда, яка не досяга результату, шука причини цього. Добре, коли ц причини в самому соб, погано — коли вони зовн. Пам’ятаю сво обурення щодо гри в Одес за Суперкубок. Але нчого не змнилося. “Шахтар” завоював Суперкубок, з чим ми його привтали, хоча й були не задоволен, але робимо свою роботу й дал. Що вдбуваться нин… емоц, яксь моменти. Не хочеться говорити про те, що вдбуваться в табор суперника. Я не люблю слово противник, адже багатьох хлопцв з Донецька знаю по збрнй, вони чудов футболсти. Гадаю, що по гр ми мали переконливший вигляд здобули перемогу заслужено.
— Чим викликаний спад у гр “Динамо” на старт не лише нацонально першост, а й врокубкового турнру? Чому так не прижився в команд Леонд Буряк?
— Некоректно говорити з цього приводу. Можу сказати дине, що не варто всю вину перекладати на плеч Леонда Йосиповича, бо в нього було замало часу, аби щось змнити. Коли вн прийняв команду, вн зумв розгледти те, чого не було на поверхн. А приймати доленосн ршенн перед грою в врокубках дуже важко. Так вийшло, на жаль, вн став заручником ситуац.
Я не перший рк в команд, старожил. можу сказати, що в мене не з усма дружн стосунки. Але я не маю негативзму до будь-кого (не мав не матиму), я маю принципове ставлення до тих, хто безпосередньо викону сво обов’язки на пол. Якщо я бачу (навть якщо в дуже хороших стосунках), що людина не викону те, що ма виконувати, я не мовчатиму. Ось наприклад, мо емоц псля гри в Берн, в першу чергу, були викликан тим, що хлопц не дотримувалися елементарних правил дисциплни (зокрема виконання тренерських настанов…). Бо ситуацю, яка згодом виникла (дисквалфкаця Родриго через бйку), я передбачав озвучив кервництву, що ми дйдемо до того, що битимемося на пол мж собою. як у воду дивився. Дякувати Богов, зараз цього нема. У команд нин чудова атмосфера. як результат — вперше за п’ять рокв завершили на першому мсц перше коло.
“ДЛЯ КОМАНДИ КРАЩЕ МАТИ ДВОХ-ТРЬОХ РВНОЦННИХ ВОРОТАРВ”
— У команд, яка прагне успшно виступати не лише на втчизняних турнрах, а й торувати нелегкий шлях на вроарен, ма бути дво рвноцнних воротарв? Чи, все-таки, достатньо мати одного досвдченого голкпера молодого перспективного дублера, який лише шлфу свою воротарську майстернсть?
— Краще для кого?
— Звичайно, для команди…
— На це питання мен треба вдповдати з позиц тренера, але я не тренер, я всього-на-всього гравець. Мен не важливо, скльки сильних гравцв. В кожнй гр, в кожному момент я повинен показувати сво реальн можливост, а тренери визначають, хто з воротарв нин сильншим, тому довряють мсце в склад. Думаю, якби ми виступали в врокубках, то було б дуже важко грати вс матч через два дн на третй, через три на четвертий день одному воротарю. Я розглядаю це зсередини, бо знаю, що вдновитися через два дн на третй дуже важко. Через якийсь промжок часу негативне психологчне накопичення втомленост дасть про себе знати. Як казав Лобановський, програш вд виграшу ми не повинн вдрзняти. Тобто, виконувати свою роботу. На жаль, ми вс люди. У кожного з нас сво емоц, котр нам дуже часто заважають, не дають нам можливост рости, розвиватися вдосконалюватися. Для команди, звичайно, краще, коли дво-тро рвноцнних гравцв на кожну позицю. Для мене, як воротаря, це не краще. Але це вже мо амбц, мо нтереси.
— А, скажмо, взамостосунки мж двома рвноцнними воротарями (примром, мж Шовковським Ревою) вони достатньо коректн?
— Ми сплкумося. Коли грали в однй команд, вс моменти, вс ситуац обговорювали. дине, коли я злився на Михайличенка, на те, що грав Вталй, потм я заспоковся, переглянув сво ставлення, дал все було гаразд. Були нормальн вдносини, ми допомагали один одному, дивлячись з боку, ставилися до цього не як до спроби образити, показати, що ти досвдченший, мудрший, а навпаки — як до пдказки грамотного, квалфкованого фахвця. Бо з боку нод можна побачити бльше…
— Чи може бути важливим сплкування з досвдченим воротарем, який вже завершив спортивну кар’ру в команд для дючого голкпера? Можливо, ти береш уроки воротарсько майстерност у того ж вгена Рудакова?
— З Рудаковим я не сплкуюсь. З Роменським — так, в нтересах збрно. А зустрвшись в житт, ми сплкумося на рзн теми, окрм спортивних. Михайлова я знаю настльки добре, як вн мене. Я подумаю — вн мен скаже, вн подума — а я вже знаю, що вн хоче мен сказати. Звичайно, можу використовувати це в свох корисних цлях, але це вже нше питання. Взагал, стосунки гравець-тренер або тренер-гравець — дуже специфчн, там сну дуже тонка межа. треба навчитися не переступати. А стосунки з воротарями в мене завжди були хорош. Хоча позиця воротаря не позбавлена вад в тому план, що польовий гравець може спробувати на позиц пвоборонця, оборонця нападника, а воротар — н.
— Олександре, ти вриш у таке поняття, як нацональна воротарська школа? Чи це надумане? Чи сну, зокрема, укранська школа воротарв?
— Думаю, що сьогодн нема такого поняття, як укранська школа. Залишилися т спецалсти, як працюють з воротарями. Вони працюють за системою радянсько школи. Хоча це моя суб’ктивна точка зору, я не можу бути певен, що вона правильна, бо я ж працюю в одному клуб упродовж довгого часу сплкувався лише з одним тренером воротарв — Михайловим.
— Кервництво “Динамо” повернуло в команду досвдчених Владислава Ващука Сергя Реброва. Можливо, ти хотв би, щоб до Кива повернулося ще клька твох одноклубникв? Наскльки за той час, що ти виступаш за команду, змнилося кивське “Динамо”?
— Я в “Динамо” — досить довго. Звичайно, мркую над тим, що змнилося, як змнються з приходом чи переходом до ншо команди того чи ншого гравця. Так, для клубу було б цкаво не вдпустити свого часу Андря Шевченка, Каху Каладзе, Сергя Реброва. Але нтереси клубу, а нтереси гравця. якщо не враховуються нтереси останнього, то клуб вд цього тльки програ. Бо досягнувши певних успхв, гравець намагаться вдосконалюватися, спробувати себе на ншому рвн. Вийде чи не вийде — нше питання. Але якщо йому не нададуть тако можливост, вн може зупинитися в свому розвитку. багато перспективних гравцв, як так залишилися перспективними через те, що зарано здобули визнання думають, що це раз назавжди. Вони не сприймають нформацю ззовн, бо закрит вд не.
Найбльша проблема — в соб. Свого часу я багато речей, на яких акцентував Лобановський, не розумв. Але через певний час (коли Валеря Васильовича вже, на жаль, нема з нами) я почав розумти, який сенс вн вкладав в те чи нше поняття.
— Олександре, для тебе вже, мабуть, настав той момент, щоб спробувати себе в одному з провдних вропейських нацональних чемпонатв. Можливо, вже були й конкретн пропозиц?
— Щиро кажучи, я хочу переврити сво сили в одному з найсильнших чемпонатв. Але мо бажання залишаться мом бажанням, а обов’язки — обов’язками. Зараз я — воротар кивського “Динамо”, з мною пдписано контракт. Але маю усну домовленсть з кервництвом, що воно не перешкоджатиме мому переходу в нший клуб, якщо будуть пропозиц.
— А яка воротарська школа чи, може, манера якого провдного вропейського голкпера тоб мпону?
— Свого часу мене часто запитували про те, хто з воротарв мен мпону. Помркувавши, я вдмчав не саму гру воротаря, а певн його д, як мен подобалися. Скажмо, гра на лн — Кана, достатньо впевнена гра Дасава на виходах, холоднокровнсть Дда. Це окрем моменти, як намагався для себе пдкреслити. Вд воротаря багато залежить. В першу чергу, вд його холоднокровност, впевненост в соб. Адже не секрет, що колектив, який працю довгий час разом, створю дине енергетичне поле. Коли вд одного гравця, який займа важливу позицю на футбольному пол, випромнються впевненсть, вона вплива на нших. Тому розквт приходить до досвдченого вкового воротаря, бо вн достатньо припускався помилок, вн зна м цну, зна, що зробити, аби х уникнути. Вн впевнений в соб, ця впевненсть передаться ншим. Отож, можна сказати, що воротар — пвкоманди. Але це стосуться лише психологчних моментв.
— Хто тоб найбльше завдав непримностей на футбольному майданчику?
— У мене специфчн стосунки з Раулем. Вн весь час мен забива…
— Ти важко переживаш т помилки, яких припустився пд час чергового подинку в “Динамо” або збрнй?
— Я не хвилююся зовсм. Псля гри пройде час (доба), щоб емоцйно заспокотися. Сяду, подивлюся, яких помилок припустився, згадаю сво вдчуття, переживання, думки на той час, проаналзую, чому так сталося. Зробив висновки живи дал. Ранше дуже переживав, але життя на цьому не закнчуться, треба працювати! Той, хто дуже пережива, багато втрача емоцйно, це заважа рухатися вперед.
— Емоцйним я буваю вже псля гри, хоча в деяких моментах прояви емоцй пд час матчу. Але я над цим працюю, бо не хочу, щоб пд час подинку емоц заважали приймати правильн ршення. У емоцйно людини бльше можливостей припуститися помилки.
“ЛОБАНОВСЬКИЙ БУВ ЛЮДИНОЮ З ВЕЛИКОЮ СИЛОЮ ВОЛ”
— Олександре, може, це буде для тебе не надто примним, але ми й дос не знамо, що тод трапилося з тобою в Словен?
— Звичайно, в тому епзод я прагнув зробити все правильно. На якусь мить м’яч “зскочив” з ноги потрапив на зовншнй бк. Хотв вибити в аут, подал вд ворт. Не вийшло, а дал ви все сам бачили. Поврте, було прийнято правильне ршення. На жаль, технчно виконати його не вдалося. Оце вся вдповдь.
— Напередодн групового турнру Олег Блохн вдверто нас запевнив, що збрна Украни з першого мсця здобуде путвку на фнал чемпонату свту-2006. А коли ти поврив, що вже можна готуватися до поздки в Нмеччину наступного лта?
— Коли данц зграли внчию з турками. Скажу вдверто, я не вийшов би грати за збрну, якби не врив в те, що ми здатн добитися успху. Навть у минулих циклах я врив, що виконати поставлене завдання — реально. Але ситуаця складалася так, що не щастило. Заслуга Блохна в тому, що вн створив колектив однодумцв (тренерський штаб, гравц), завдяки чому з’явилася вра в дею, в те, що ми можемо здйснити задумане. Був дуже важкий перод перед вдбрковим циклом, коли не вигравали в товариських матчах, а працювали над створенням колективу однодумцв, як розумють одне одного, врять, вдчувають одне одного, об’дну х одна мета. Я переконався в тому, що коли хочеш чогось досягти, треба не лише мряти, а й докладати максимум зусиль, незважаючи на труднощ, тод здобудеш бажаний результат. У цьому свт нчого легко не даться.
— Стежитимеш за жеребкуванням у Лейпцгу?
— А коли воно вдбудеться?
— Дев’ятого грудня.
— На жаль, у цей час буду в лтаку, вдпустка! Тож вже на мсц дзнаюся про суперникв у нашй груп.
— Шевченко хотв би зграти з бразильцями. А з ким би хотв зграти Олександр Шовковський?
— Байдуже, з ким грати. Слабких команд не бува. Я мряв зграти на чемпонат свту, це почина збуватися…
— Коли вд нас пшов Валерй Васильович, то вс одразу ж заговорили, що Лобановський — епоха не лише в радянському та укранському, а й в вропейському футбол. Ми звикли бачити його на тренерськй лав та пд час прес-конференцй. А яким був Валерй Васильович у повсякденному житт?
— Ми його побоювалися. це побоювання межувало з повагою, авторитетом. Згадую, коли вн тльки прийшов у команду, ми слухали його, роззявивши рота, багато слв не розумли, але сприймали найголовнше. Його принципи — доведен багатьма результатами. Вн був людиною з великою силою вол, нколи не показував, що в нього щось болить. Хоча ми знали, що в нього певн проблеми з здоров’ям. Вн не сприймав, коли людина з мн-ушкодженням не в змоз вийти на тренування або на футбольне поле. Ми навть жартували з цього приводу, мовляв, на футбольне поле не вийдеш лише тод, коли тоб вдрве ногу. Такою вн був людиною.
— Хотлось би тоб працювати тренером воротарв?
— Я не можу зараз вдповсти на це запитання, бо ще не думаю про це. Хочу грати якомога довше, а час розставить все на сво мсця.
— Твй син займаться у футбольнй школ. Вн також воротар. Мабуть, тоб хотлося, щоб Шовковський-молодший продовжив смейну традицю?
— Перш за все, мен б хотлося, щоб вн вирс порядною людиною. Щоб вн був упевнений у соб знав, чого хоче в житт. А ким вн буде? Це виршувати лише йому. Батьки повинн виховати дитину, щоб потм нкому з нас не було соромно за сво д.
— Пд час товариського матчу московського кивського “Динамо” знову була озвучена думка обох президентв, щоб якимось чином вдродити колишнй чемпонат Радянського Союзу. Можливо, це був би формат ниншньо Спвдружност Незалежних Держав?
— Як гравець, я — проти. Ми вже вдвикли од далеких перельотв. Було б дуже важко. Можливо, вболвальники виграли б вд тако де проведення “радянського чемпонату”... Скажу вдверто, я себе не навантажую ще й цими проблемами.
“УС ФУТБОЛСТИ — ОСОБИСТОСТ”
— Чи вплива на твй настрй вдсутнсть симпатикв на трибунах? На жаль, останнм часом вони бувають напвпорожнми…
— Звичайно, хотлося, щоб стадон завжди був заповнений. Але зараз не звертаю на це уваги, бо вже призвичався. Адже коли грамо за заповнених трибун, особливо на чужих полях, де трибуни розташован дуже близько вд поля, то вигуки, монети, запальнички, що летять, вдволкають, це дуже негативно вплива на гру. Тому зараз я вже не звертаю на це уваги. Безумовно, примнше грати, коли вщерть заповнений стадон, це однозначно. Навть якщо бльшсть вболва проти. Це навть додатковим стимулом.
— Як взамини мж тренером футболстом позначаються на якост виконано роботи?
— Ус футболсти — особистост, у кожного свй характер, своя точка зору, свй погляд на реч, з свом ставленням до умов контракту. У тренера також сво особливост. Позиця тренера в цьому випадку дуже важлива. Лобановський був хорошим психологом, вн розумв, на кого можна гримнути, на кого — не можна, кому можна сказати жорстке слвце, а кого, навпаки, пдбадьорити ншим чином. Але вн завжди вказував на помилки, давав зрозумти, хто правий, а хто — н. Якщо гравц вдчувають, що вони рвн, незалежно вд того, хто скльки рокв вддав цй команд, хто який обсяг роботи викону, хто гра в основному склад, хто з якихось причин не гра, тод гравц заради такого тренера готов на все. Бо вн порядний у свому ставленн до гравцв. Тут одностороннього зв’язку нема не буде нколи. Це один колектив, стосунки в ньому повинн бути рвн з усма. Дуже важливий психологчний момент. Заслуга Дем’яненка в тому, що вн дав зрозумти — гратиме сильнший, а не той, хто старший за вком або бльше заробля. Гратиме той, хто пдпорядкову особист амбц амбцям команди. На тл командно гри, командно дисциплни ти можеш виявляти яксь сво якост, але якщо вони не шкодять командним нтересам, а навпаки — то, будь ласка, посидь. А якщо не розумш — “Динамо-2”. У цьому найголовнша заслуга Дем’яненка.
— У чому була заслуга Сабо в повторному матч з “Трабзонспором”? Чи це була заслуга всього колективу?
— Я б не виокремлював його аж занадто (нехай не ображаться на мене Йожеф Йожефович). Безумовно, вн вдграв певну роль, але ще до того, як Михайличенко зняв з себе повноваження тренера, ще до того, як призначили Сабо, в команд вдбулася розмова, ми домовилися, що зробимо все можливе для виршення виходу до наступного етапу змагань. Наступного дня було вже звльнення одного тренера призначення ншого. Ситуаця склалася таким чином, що прихд в команду ново людини спонукав гравцв до розкриття свох найкращих якостей, а тренер, в свою чергу, був вдкритий команд, прагнув зрозумти, хто хто. те, що на посад головного тренера опинився Сабо, — збг обставин.
“З ДРУЗЯМИ СПВАЮ КАРАОКЕ ВИВЧАЮ АНГЛЙСЬКУ МОВУ”
— Футболсти — люди зайнят. Тренування, збори, перельоти, матч. Однак вони не грають 24 години на добу. в них же бува вльний час. Як ти проводиш свй вльний час? Що це — телевзор, комп’ютер? Час вд часу тебе помчають на рзномантних молоджних тусовках...
— Скажу таке: футбол майже не дивлюся. Лише дуже важлив матч, але попереднй тур Лги чемпонв не дивився, Кубок УФА — також. Вважаю, що людина, дуже заглиблена в певну сферу дяльност, багато втрача, зокрема в розвитку, в сплкуванн. Це заважатиме в майбутньому, адже треба рзнобчно розвиватися, вдкриватися свтов, бути вдкритим для нового. Останнм часом я часто катаюся на ковзанах, вдвдую виставки (маю достатньо широке коло сплкування). Я люблю запросити на вечерю друзв в ресторан або до себе додому (поспвати караоке). Люблю бути наодинц, почитати книгу, вивчаю англйську, тобто живу не одним футболом.
— Доводилося клька разв бачити Андря Гусина в театр. Як ти до цього ставишся?
— Я мав клька пропозицй, але, на жаль, у час, коли починалися спектакл, закнчувалися тренування. Дружина ходила, а потм розповдала. Я заздрив.
— Найкращ друз — Сергй Федоров Влад Ващук, ще один приятель, який полюбля на пвроку здити до нд.
— Ранше говорили про ущербнсть спортсменв. Зараз ситуаця докорнно змнилася: тепер спортсмени, як правило, нтелгентн люди. Ти справляш враження людини свтсько, нтелгентно, елегантно. Але чому спортсмени так апатичн щодо суспльно-громадського життя? Чому у нас, в Укран, спортсмен нколи не висловлю свою думку з приводу полтичних подй?
— Щодо розвитку спортсменв, то можу сказати, що вони багато часу проводять в так званому замкненому простор (збори, тренування, сплкування). Свого часу ми перебували на баз по три дн перед матчем, потм один день — вдома, в родинному кол, знову на базу. Нин змнюються часи, змнюмося й ми. З’являться бльше вльного часу, кожен використову його на власний розсуд. Щодо друго частини питання, то скажу таке: аби висловлювати сво думки з приводу певних подй, треба досконало розумтися на цих подях, зважати на те, що до твох думок прислухаться багато людей. Я особисто не готовий висловлюватися з приводу конкретних полтичних подй або нших моментв в житт суспльства (як кивського, так укранського загалом). Можливо, в майбутньому, маючи достатньо знань у сфер полтики, можна буде правильно оцнювати т под, як в нас вдбуваються. Свого часу на мй сайт приходили висловлювання щодо полтично позиц пд час виборв (але мало хто, напевно, бачив мо виступи на канал “нтер”, коли я не висловлювався на пдтримку жодного з кандидатв. Але сам факт появи на канал “нтер” в штаб Януковича було сприйнято саме таким чином). Але я нкому нчого не доводжу.
— багато хлопчакв, як мрють в майбутньому стати воротарями, новими Шовковськими. Що ти можеш порадити м?
— Ще в школ мене навчали: “Спортсменом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний”. Людина може досягти всього, чого забажа, за умов цлеспрямованого руху вперед. Але треба пам’ятати, що, зациклюючись на чомусь одному, можна втратити нше. У першу чергу, треба гармонйно розвиватися як особистсть. Я дуже вдячний тренеров Анатолю Крощенку за те, що вн мав надто жорстку позицю щодо навчання.
— …Щоденник перевряв?
— Щоденник не перевряв, але мг не взяти в закордонну поздку, якщо були поган оцнки. Я часом вдвдую свою школу чую вд вчителв, що ми свого часу навчалися дуже непогано (наш спортивний клас). З ниншнм спортивним класом порвняти важко. Футбол розвиваться швидкими темпами (прийняття миттвих ршень за невеликий обсяг часу), а для цього футболст повинен мати достатньо високий рвень нтелекту. Нин в футбол з’явився новий термн (на жаль, зараз не згадаю), коли треба прийняти ршення на частку секунди ранше, нж воно вдбудеться, тобто передбачити ситуацю. Тому, якщо хочеться грати, потрбно все це розумти, треба бути на крок попереду. Звсно, хлопчаки зараз це не зрозумють, тому завдання тренера — донести це до них, спрямовувати в потрбному напрямку, спонукати до розвитку, в першу чергу, в навчанн.
— Як мнмум, раз на тиждень заходжу на сайт читаю вс повдомлення, як надходять. Але хамськ вислови (нецензурн, образи) дозволяю соб знищити, все нше залишаю. Бо людина ма право на свою думкю. Але не думаю, що повинен вдповдати на все це.
— Як ставишся до критики?
— Дивлячись, звдки вона надходить.
— Вд преси…
— (Смться). Я сприймаю лише професональну критику.
—Олександре, вже думав над тим, як готуватимешся до фнального турнру свтово першост в Нмеччин?
— Безумовно, я над цим вже замислююся. Ритм роботи буде змнено (в неурочний час). Не думаю, що дуже змниться моя поведнка, можливо, я буду менше сплкуватися з пресою, можливо, буду менше вдвдувати свтськ вечрки. Бльше придлятиму уваги свом якостям. Або до, або псля тренувань. Але це поки що теоря. Зараз потрбно дограти сезон, потм вдпочити, поновити запас сил емоцй.
— Чи входитиме до тво пдготовки або самопдготовки вивчення манери гри суперника, зокрема форвардв?
— Звертатиму увагу, напевно, на яксь загальн риси. Хоча частше саме детал вдграють важливу роль. Але я розумю, що багато що залежить вд психологчного стану гравця (емоц, впевненсть в соб, наскльки ти позбавився дискомфорту, пов’язаного з надвдповдальнстю). Всм вдомо, що воротар не ма права на помилку, про це знаю я. Цей тягар часом бува нестерпним. Вд нього потрбно обов’язково позбавитися. Найголовнше — вмти керувати своми емоцями, важливше навть, нж знати слабк й сильн сторони суперника. “Щоб перемогти когось, перш за все, треба перемогти себе”, — казав Лобановський.
— Клька рокв тому, коли вдновлювався псля травми, ти брав участь в Турнр пам’ят Макарова. Пригадай фнальний матч, коли тоб вручили приз найкращого гравця турнру. Як вдчуття ( власне гра, вручення призу) ма людина, яка вже здобула всеукранську свтову славу, коли змушена або навть сама погодилася брати участь у турнр набагато нижчого рвня. Що ти вдчував на той момент? Чи нема образи? вдчуття, що тебе справедливо вдзначили чи спрацювало м’я? Чи це для тебе просто робочий момент?
— На той час я був незадоволений деякими моментами свого життя, тому переглянув ставлення до роботи (я забув про гри, як вже були згран в чемпонат, в кубку, за збрну) почав все спочатку. Почався процес навчання. Цей турнр тод мав для мене велике значення, перш за все, в психологчному план. Я радв перемоз, радв нагород. Тод це було важливо для мене. Навть дуже. вкотре упевнився, що обраний мною шлях — правильний. як показало майбутн, я не помилився.
— Традицйно зрки естради чи видатн особи за кордоном пдтримують вболвають за нацональн клуби, збрн. Чи маш ти кумирв серед втчизняних вдомих людей, зокрема на естрад, як б прихали, наприклад, на чемпонат свту пдтримали тебе, нашу збрну, нашу крану?
— Мо думки будуть настльки зайнят пдготовкою до матчу, що я про це буду найменше думати. Я думаю так: якщо людина ма бажання пдтримати нашу збрну — будь ласка. Це особисте бажання. А мо бажання — добре пдготуватися.
— Олександре, ти скромна людина, але ти — професонал. Можеш на публку сказати, яке мсце ти посдаш серед найкращих воротарв вропи? Без зайво скромност.
— Щоб не образити себе (смться)? Якщо об’ктивно, то я нколи про це не думав. Якщо не помиляюся, то 1999 року я входив у трйку воротарв в номнац найкращий воротар вропи. дзнався про це згодом. Нин для мене важливше нше, амбц вдйшли на заднй план. Але десь в глибин душ залишилися , так би мовити, тшать мо самолюбство. Думаю, що перебуваю в десятц.
Вся пресса про нашего Шовковского!!!
— Есть немало украинских вратарей, которые по уровню мастерства мне ничем не уступают, — уверен Шовковский. — Просто большинство из них на определенной стадии не выдерживали давления, психологической нагрузки или, если угодно, конкуренции. Так что о «кризисе жанра» говорить, на мой взгляд, не приходится. Тем более что сейчас у нас подрастают несколько довольно перспективных голкиперов, которым нужно не так уж много времени, чтобы опериться.
— Чем тогда можете объяснить свою стабильность?
— На этот вопрос можно отвечать часами. Ведь вратарю нужно владеть целым комплексом качеств — талант, реакция, отношение к тренировкам, физическая и психологическая готовность. Еще бы я посоветовал молодым коллегам по-философски отнестись к своей карьере. Нужно поставить себе простой вопрос: «Способен ли я пройти сквозь все тернии?»
Знаю много голкиперов, которые были на виду, но «ломались» после первой же грубой ошибки. И никакой психолог не мог ничего сделать. Я же всегда считал, что должен учиться не только на своих, но и на чужих ошибках. Думал: что бы сделал, если бы допустил такой же грубый промах, как коллега.
— Неужели один неудачный эпизод может перечеркнуть многолетнюю работу?
— После обидного промаха у вратаря начинает появляться страх, который быстро побороть почти невозможно. Бывает, после первой ошибки случается вторая. Появляется неуверенность в своих силах.
Впрочем, страх играет и положительную роль. Кое-кто после первой полосы успеха начинает работать не на полную катушку, считает, что в жизни он всего достиг. Именно тогда возникают моменты, когда можешь быть наказан за самоуверенность. В данном случае страх — сила, которая не даст расслабиться, очутиться в ситуации, в которой нужно все начинать с нуля. Когда думаешь: «А если я сыграю хуже, чем вчера?» или: «Если я не смогу сделать то, что делал вчера?» — параллельно внедряя в работу что-то новое, значит, ты взял верх над своим чувством страха, заставил себя работать и идти дальше.
— О собственных ошибках стараюсь не думать. Обычно анализирую игру и тут же о ней забываю. Ведь, согласитесь, нужно идти вперед, а не вспоминать прошлое.
— Вы не раз говорили, что нынешняя работа для вас в радость. Неужели не было моментов, когда утром было лень просыпаться и идти на тренировку?
— (Смеется). Естественно, были. Я же человек, а не робот. Зачастую думал: «Ох, еще бы часик поспать». Но заставлял себя подниматься с постели. Футболист — словно строитель. Скажем, ты строишь дом. Сначала закладываешь фундамент, возводишь стены, двери, окна... Так же и в футболе — движение к поставленной цели не состоит из одной победной игры. Чтобы подойти к решающему поединку во всеоружии, стоит преодолеть множество других, менее заметных простому болельщику преград. Сюда входят и ежедневные тренировки, и сборы, и теоретические занятия. Все это и является неотъемлемой составляющей жизни футболиста. Для того чтобы победить кого-то, сначала нужно победить себя. Поэтому я предельно четко сознаю, что если не заставлю себя отработать на все сто на тренировке, то оставлю свое здание без окон или даже без стен.
— Вспомните свои тренировки десятилетней давности. За это время концепция воспитания киперов значительно изменилась?
— Конечно. Футбол идет вперед. Тренеры предлагают нам каждый раз более интересные упражнения, новые программы занятий. Я уже не говорю о том, что когда-то у меня были одни вратарские перчатки. Да что там перчатки — в начале 1990-х в команде недоставало мячей, хотя в настоящее время такое сложно и представить.
— Александр, как вице-капитана «Динамо» не могу не спросить вас о нашумевшей драке между Александром Алиевим и Родриго. По этому инциденту сложилось впечатление, что в вашем клубе существуют определенные проблемы с дисциплиной. Так ли это?
— Это ведь случилось в поединке дублеров. Уверен, что выступая за первую команду, игроки такого себе бы никогда не позволили. Подобное поведение ребят недопустимо в любом турнире. Сразу после фиаско со швейцарским «Туном» я признал, что одной из причин нашего провала в еврокубках было отсутствие дисциплины. Но, как говорят, сор из избы выносить нельзя, потому больше ничего на этот счет говорить не буду. Оба футболиста понесли заслуженное наказание. Но проблема полностью не исчезла — над дисциплиной игроков «Динамо» нужно еще работать.
Максим Розенко, газета "2000"
Пдйшовши до Олександра з проханням щодо нтерв’ю, побачив бля нього газетну статтю про колишнього одноклубника, де той довол вдверто розповдав про сво фнансов справи, перш заробтки, способи вкладання грошей тощо. Перше питання “накльовувалося”, з вдповддю динамвець не забарився: “ реч, як мають стосуватися винятково мене, снують певн табу у сплкуванн з пресою. Намагаюсь уникати розмов щодо особистого життя, вдносин з друзями та партнерами. Тему розмов щодо власного гаманця також обйду стороною”.
“ТРЕБА ПОДОЛАТИ СТРАХ”
— Олександре, за пдсумками опитування гравцв-професоналв на запитання: “Що для тебе футбол?” — на першому мсц була вдповдь – можливсть отримувати задоволення вд улюблено справи. Дал були так: “Можливсть вдстоювати честь нацонального прапора” та фнансовий бк справи. Подляш думку колег?
— Для кожного це ндивдуально. Як б грош не платили, якщо в гравця нема бажання грати, його нхто не змусить виходити на поле. У мой градац на першому мсц — любов до футболу, вс нш складов – нерозривна частина життя спортсмена. Задля досягнення у спорт високих результатв, тоб щоденно доведеться долати багато труднощв. Без любов до футболу жодна сила не змусить тебе це робити.
— На початку занять великим футболом ставив перед собою питання: “Чи здатен я пройти крзь ус терни?”
— Тод я просто любив футбол, отримував вд нього задоволення не думав, що буде настльки важко. Коли я зрозумв, наскльки це каторжна робота, рушйною силою була не лише любов до футболу, а й бажання отримувати задоволення вд кнцевого результату. Дуже корисн були моменти, коли в тебе щось не виходило. Тод був змушений працювати з подвоною енергю, аналзувати невдач та робити висновки.
— Отримуш задоволення вд кожного матчу чи лише вд гор найвищого рвня?
— Задоволення можна отримувати вд усього, навть вд важко монотонно роботи, якщо при виконанн ти усвдомлюш, що вона не пройде марно. Маш розумти користь та призначення запропонованих тренером вправ, не намагатися виконувати х механчно. Лобановський часто повторював: “Мен непотрбн ремсники, мен потрбн творч люди”. Ця фраза змусила розумти суть та призначення запропоновано тоб роботи.
— Один з факторв тривало кар’ри на високому рвн – постйний пошук мотивац. Не втомився щоденно, щороку долати психологчно важкий бар’р?
— Скажу чесно, нод шукаю причину, яка дасть тоб сили, немов хлопчиську, бгти паралельно з потягом. Часто ловлю себе на думц, що мен чогось не вистача. Зараз намагаюсь поетапно проаналзувати минулий сезон, зрозумти, як причини дозволили або не дозволили досягти бажаного результату. Важливо врахувати рух до попередньо мети, а дал, спираючись на здобутий досвд, йти дал. ще намагаюсь не зациклюватися на поставленому завданн. Абстрагувавшись, швидше досягнеш бажаного.
— Ти погоджушся з думкою, що набагато легше знайти фзичн сили, нж моральн?
— Фзичн сили в кожно людини, потрбно лише певний час вдпочити вд навантажень. Пошук моральних сил — ндивдуальна справа спортсмена, загальних рецептв тут не сну. Дивитися в майбутн торувати шлях нагору – головний момент, що да тоб мотиваця.
— Як слова знаходиш, коли вранц не хочеться вставати на тренування, коли передчуття важко роботи вдбива усляке бажання кудись йти?
— Не кожному футболсту вдаться здобути. Неминуче сходження з дистанц?
— Таке життя… Хтось дола труднощ одразу, комусь на це потрбен час, а хтось усе життя кроку в “обймах” з ними. У кожного свй шлях, свй вибр. Обирати його маш лише ти, нхто нший, так само, як пожинати плоди успху.
— Вважаш, правильно вчинили деяк захдн клуби, вввши до штату психолога? Не кожному тренеру вдаться сумщати якост фахвця з футбольних дисциплн та людських душ...
— Можливо, через певний час ми до цього прийдемо. Мен важко говорити конкретн реч, адже тако практики у мой кар’р ще не було. Але деяким футболстам не завадило би сплкування з психологом.
— Вболвальники дивуються, коли, скажмо, трансферна сума або ж зарплатня футболста обраховуться мльйонами доларв. Важка праця знаходить вдображення отриманому винагородженню?
— Цни на гравцв дикту ринок, клуб сотн разв усе ретельно прораху, перш нж пдписати контракт. Ми живемо в такий час нчого з цим не поробиш. Не варто забувати, зарплатню встановлюють не сам футболсти, вони, за великим рахунком, продукт, матерал, який використовують президенти клубв задля досягнення поставлено мети. Кар’ра професонального гравця обмежена певною клькстю рокв, за цей час потрбно заробити певний каптал для входження до нового етапу життя.
сну зворотний бк медал. нод можна отримати обумовлен в контракт грош, забезпечити найближче майбутн на цьому заспокотися. А можна поставитися до сво справи з любов’ю до футболу, продовжувати працювати в обраному напрямку, ставити перед собою нов, в тому числ й фнансов, рубеж.
— Коли ти починав грати, в укранському чемпонат майже не було легонерв. Нин нша ситуаця, у склад лдерв дедал важче знайти укранських виконавцв. Це данина свтовй мод або потреба у квалфкованих футболстах?
— Розпад Радянського Союзу призвв до розпаду футбольних шкл, псля чого на певний час зупинився приплив до професйних команд перспективно молод. снуючий вакуум, не тльки в Укран, але й в Рос, швидко заповнили ноземц.
Припустимо, виника ситуаця, в якй дво рвноцнних гравцв конкурують за одне мсце в основному склад. Якщо за одного заплатили бльше, саме вн гратиме, адже вкладену суму потрбно вдпрацьовувати. У цьому мнус для укранцв, вихованцв мсцевих шкл. Одночасно сну позитивний момент – у футболста сильний конкурент або партнер, рвня якого, щонайменше, йому треба досягти. У щоденному контакт з ним, у конкурентнй боротьб, вн пдвищуватиме свою майстернсть, вд чого виграють ус, а в першу чергу, сам гравець.
— На твй погляд, краще коли гравц товаришують за межами футбольного поля або х контакт обмежуться перебуванням в табор команди?
—У житт найчастше трапляться другий варант. В команд ма бути нормальне людське сплкування, а для цього потрбне знання мови. Без цього один гравець не зрозум мотивв вчинку ншого, тод виникають непорозумння, що не може не вдображатися на гр.
Можливо, враховуючи цей момент, у 90-х роках Валерю Лобановському було працювати дещо легше. Його пдопчн мали однакову ментальнсть, ус чудово розумли виконували настанови тренера. На футбол те поколння гравцв мало однаковий погляд. Як бачите, результат не забарився.
Маю власний досвд. Я з Сергм Федоровим та Владом Ващуком потоваришував у футбольнй школ вдповдно у 9 та 13 рокв. Багато сезонв ми грали в “Динамо” та збрнй Украни на найвищому рвн, а дружба та партнерськ вдносини, перенесен на футбольне поле, завжди ставали в нагод. Коли щось спльне, порозумтися завжди легше.
— Враховуючи приплив легонерв та нов тенденц футболу, наскльки змнився тренер Йожеф Сабо зразкв 1994 та 2004 рокв?
— Характер кожно людини формуться приблизно до тридцяти рокв, тож суто людськ якост залишилися незмнними. А футбол жодно хвилини не стоть на мсц: на схемах, як використовувались у середин 90-х, нин далеко не задеш. Команд потрбно пропонувати нове, до того ж, працюючи з легонерами, тренер обов’язково ма вносити корективи у свою роботу.
Тож як тренер Йожеф Йожефович був змушений змнюватися? Футбол пшов далеко вперед, сьогодн треба перелаштовуватися пд сучасн вимоги. Вони ставляться перед всма: починаючи вд адмнстратора та масажиста закнчуючи головним тренером.
— сну думка: якщо в команд переважна бльшсть гравцв – легонери, то краще запросити ноземного тренера. Подляш ?
— Частково все залежить вд фахвця, якого буде запрошено. Не кожен ноземець — панацея вд втчизняних бд. Я, наприклад, працював лише з тренерами — вихдцями колишнього СРСР, тож мен важко судити про захдних фахвцв.
Але засади, як залишаються незмнними для тренера будь-яко нацональност. Насамперед, це сувора дисциплна. У команд певн неписан закони, кожен гравець, який захища кольори, ма х дотримуватись. Я не розумю тих людей, як дозволяють соб постйно запзнюватись, але тим паче не зрозумю головного тренера, якщо той не звертатиме на це уваги.
— У одному з нтерв’ю твй попередник у воротах “Динамо” гор Кутпов висловився, що Шовковському на початку 90-х краще було клька рокв посидти на лав запасних, психологчно загартуватися. Тод б з нього вирс ще бльш класний воротар...
— Не знаю, як склалась би моя кар’ра та життя, якби все пшло за його сценарм. Тож не варто шкодувати про те, чого не вдбулося. На сьогодншнй день сторя клубу, моя сторя, на якомусь етап вони перетинаються. Наскльки це гарно чи погано, покаже лише час.
Так, деяк реч я зрозумв невчасно, скажу по-ншому: мен б мою голову десять рокв тому... Можливо, було б все накше... Але це вже з област гпотез, краще жити сьогодншнм днем.
— Ти мг би дати аналогчну пораду ниншнм юним воротарям “Динамо”?
— Вважаю, вони не сприймуть, так само, як я зробив би з, можливо, мудрою порадою горя Кутпова. Коли тренер нада можливсть вийти на поле, для тебе нчого, окрм бажання зграти якнайкраще, в свт не сну. Порада тут може бути одна — робити якомога менше помилок. Але все це приходить з досвдом, а конкретнше — з вком.
— Тоб було легше завоювати мсце у основному склад “Динамо” 1993 року або повернути його у 2002-му?
— У 1993 роц, коли я тльки прийшов у команду, про мсце в склад навть не думав. Я працював, набував майстерност та просто хотв грати. Я навть був здивований, коли вперше почув сво м’я серед перших одинадцяти, а згодом почав робити все, щоб його вже нкому не вддати.
2002 року, вдновившись псля важко травми, я, вважаю, вдкрив новий етап кар’ри. Вдкинув усе минуле, залишив лише досвд. Найважче було настроти себе на роботу “з нуля”, забути ус минул заслуги, насправд — уявн, залишивши х лише для статистики та спогадв, почати працювати. Це зробити було важче.
— Скльки тривала “робота над собою”?
— Нин дякую Михайличенков, який, довряючи мсце в “основ” Вталю Рев, довв мен, що я можу грати краще. В певний момент зрозумв, що краще змнювати не ситуацю, а ставлення до не.
Для себе визначив, що потрбно робити, в чому поляга моя проблема. Спочатку були яксь образи, невдоволення. Аналзуючи ситуацю, виршив, що треба працювати, не задумуючись, що буде дал. Якщо казати, що в мене було дал, то це закнчення контракту. Планував вдпрацювати його до кнця, а згодом пдйти до кервництва клубу попросити, щоб вдпустили. Але мене переконали, що краще залишитися, згодом я все частше став з’являтися у стартовому склад.
— Якими аргументами кервники клубу вплинули на тво ршення?
— Почну з того, що я нкому нчого не хотв доводити. Я бажав одного — грати, отримувати вд футболу задоволення.
У мене закнчувався контракт, на зустрч з президентом клубу почув, що клуб надал зацкавлений у мох послугах. Конкретних пропозицй вд нших клубв в мене не було, а запропонован нов умови мене влаштовували. Виршив не шукати нових пригод, залишившись ще на три роки в Кив.
— Яким чином на тебе вплива громадська думка, критика з сторнок газет та телевзйних програм?
— В команд головний тренер, який вказу на допущен помилки, а також тренер воротарв, який допомага мен розбратися в х природ та причинах. Критики, журналсти, вболвальники нод помчають лише кнцеву фазу, в якй воротар, нбито, опинився не в тому мсц. А питання: “Чому так сталося?” — нхто не зада. Чимало людей подають сво враження про гру у стверджувальнй форм, чого я взагал не припускаю.
Цкаво читати, як мене сварять або хвалять вболвальники на нтернет-форумах та журналсти — у прес. Але ця нформаця не варта ламаного шеляга. У нй нечасто можна побачити професйний пдхд, переважають емоцйн, некомпетентн та радикальн висловлювання.
— Гравц, як виступали в одному клуб бльше десяти рокв, найчастше в ньому закнчують кар’ру або ж переходять “догравати” останн роки до команд нижчих дивзонв. Не виключаш для себе третй шлях?
Я не хочу загадувати на рк чи пвтора вперед. Можливо, завтра мен зроблять пропозицю, вд яко не зможу не захочу вдмовлятися. Зрозумло, все це — розмови, адже, не маючи конкретики, можу лише моделювати ситуац.
Не стверджую, що живу сьогодншнм днем, але на даний момент я — гравець “Динамо”. Ус сили, амбц, майстернсть повнстю вддаю команд. Якщо завтра, з певних причин, стану гравцем ншого клубу, усе це належатиме лише йому. За виключенням одн обставини — любити будь-яку команду так само, як рдне “Динамо”, мабуть, не зможу нколи.
Дмитро Шаповал, газета "Укранський футбол".
(Публикуется на языке оригинала)
14 марта 2005
Давайте смотреть правде в глаза: этот год для нашей сборной стоит особняком. Не будем разбрасываться пафосными словами "решающий", "ключевой", "переломный", поскольку и в предыдущих циклах национальная футбольная команда трижды была в шаге от попадания в финальный турнир мирового или европейского форума. Однако на сей раз, согласитесь, душу переполняют новые, не сравнимые с прежними, чувства.
Возможно, мы устали от падений, а потому стали злее и целеустремленнее. Плюс амбиции именитого тренера и его заявления об итоговой победе еще за год до старта отборочных соревнований. Ведь это тоже словно внутренний катализатор. И теперь сами футболисты осознают: они не то что могут - они должны! Надежда превратилась в уверенность. А самое главное - у обновленной команды есть дух коллективизма и энергия борьбы, заряжаемые двумя лидерами и ветеранами сборной - Шевченко и Шовковским.
Зная о том, что впереди бьется обладатель "Золотого мяча", а за спиной подстрахует один из лучших голкиперов Европы, ребята горы готовы воротить. Как в Турции. Ведь фундамент того резонансного успеха - результативная игра форварда "Милана" и сверхнадежные действия динамовского стража ворот. Тот матч был одним из лучших в карьере Александра ШОВКОВСКОГО. Это тот случай, когда избитая фраза "вратарь - половина команды" теряет свое переносное значение...
Серия микроюбилеев
В этом году у СаШо, как любят называть его поклонники, после отпразднованного им в январе тридцатилетия намечается серия, можно сказать, футбольных микроюбилеев. Это и 450-й поединок в командах мастеров, и 60-й - за сборную, и 80-й - в еврокубках, и 200-й "сухой" матч в карьере. Правда, сам Шовковский, по его словам, за 11 лет выступлений на высшем уровне особо не интересовался своей статистикой, хотя при этом признался, что ему было очень приятно, когда после 100-й "сухой" встречи в национальном первенстве его поздравил коллега по цеху Виталий Рева.
"Болельщики, как правило, помнят последнюю игру, а исторические цифры, думаю, не многих занимают, - говорит Александр. - Да и вообще, я не сторонник акцентировать внимание на своей персоне. Для меня главное, чтобы мои усилия посодействовали старанию полевых партнеров в достижении необходимого результата. Как, к примеру, в Москве в 99-м, когда мы добились ничьей и, опередив россиян, вышли из группы в плей-офф..."
Молились и... хаяли
Кстати, та осень была знаковой для Шовковского. Буквально в течение нескольких месяцев в глазах неблагодарного зрителя один из героев битвы в Лужниках, получивший в Мариинском дворце орден "За заслуги" из рук Президента страны, превратился чуть ли не во врага народа. Таковы, к сожалению, особенности нашего менталитета. После феерических матчей с "Брондбю", ПСВ, "Барселоной" парня носили на руках, в драматичной пражской дуэли, когда он в серии пенальти вытащил "Динамо" в Лигу чемпионов, страна буквально молилась на него. Однако одна ошибка, пусть и в ответственной встрече (со словенцами), перевернула все с ног на голову.
И даже сейчас, по прошествии пяти лет, "доброжелатели", бывает, в гостевой книге персонального сайта вратаря напоминают ему о неприятном моменте в Любляне, на что Шовковский реагирует холодно: "Ежели люди имеют желание ковыряться в грязи, это их проблемы. Начнем с того, что самым жестким критиком для себя являюсь я сам. Всегда анализирую эпизод, каждое свое движение – как непосредственно после поединка, так и спустя некоторое время, когда эмоциональное восприятие уступает место объективной оценке. Кроме того, обсуждаем моменты во вратарском кругу, с тренером Михаилом Михайловым. И я пытаюсь чувство вины, неудовлетворенности, злости исключить из процесса переваривания ошибок. Эти качества играют отрицательную роль, делают человека уязвимым и потом, не дай бог, скажутся на команде. Считаю, у голкипера должны быть горячее сердце и холодная голова
"Ошибки в футболе есть и будут, - утверждает Саша. – Честно говоря, иногда бывают моменты, когда и сам не могу сказать, почему поступил так, а не иначе. Не спорю, в московском матче с "Локомотивом" в ноябре 2003-го я допустил промах, когда железнодорожники забивали нам третий гол. Согласен, надо было выбивать тот мяч, а не ловить его, и тогда никто бы даже не заикнулся о каком-то нарушении. Но тогда, в пылу борьбы, мне казалось, что я принял оптимальное решение. Понятно, что потом уже ничего нельзя было изменить, но я пропустил через себя тот эпизод, дабы в дальнейшем не наступать на те же грабли". Признаем, что в непростые для парня времена доставалось ему на орехи, порой - необоснованно, и от нашего брата-журналиста. Наверное, поэтому в определенный период вратарь свел до минимума свое общение с прессой. Со временем, правда, немного поостыл и теперь старается не отказывать в интервью, но подходит к разговорам с представителями массмедиа более взвешенно. Пара протокольных фраз и фотография в газете не льстят его самолюбию...
Революция в сознании
"По молодости я допустил ошибку, полагая, что раз покатило, поймал кураж, так будет продолжаться всегда. Однако вскоре неприятные моменты - как в футболе, так и в личной жизни - наслоились один на другой и серьезно повлияли на мою психологию, - говорит Шовковский. - Во-первых, понял, что существует категория людей, которые могут разделить с тобой лишь успех, а неудача останется твоей личной проблемой. Известность порой обрекает человека на одиночество. Я многое переосмыслил - свое состояние, поведение, какие-то жизненные ценности".
В этот период размышлений футболисту помогла книга украинского психолога Станислава Хохеля о психологии взаимоотношений "Ступени сознания", после прочтения которой он, по собственному признанию, на многие вещи взглянул по-другому. "Я устал от того, что беды начали сыпаться на меня одна за другой, и понял: надо что-то менять, и в первую очередь - себя".
Поступок в Леверкузене
Во многом благодаря характеру преодолев психологический барьер, Александр оставил за спиной и физиологический. Неприятная травма почти на полтора года отправила отдыхать вратаря "Динамо", а когда осенью 2002-го он вернулся на поле, после двух-трех неуверенных действий вновь ощутил град посыпавшихся шишек. А ведь никого не волновало, что парень месяцами с мячом не работал. Выходи, мол, и стой в воротах, как в старые добрые времена. И ничего - выдюжил!..
Похожая ситуация имела место и после последнего поединка киевлян в Леверкузене, в прошлом году оставившего неприятный осадок. Мол, перед первым голом "привез" угловой, в третьем ошибся, и при этом никто не учитывает тот факт, что Шовковский вообще мог не сыграть в том матче, поскольку накануне на тренировке в столкновении с Клебером повредил правую ногу. Но нашел в себе силы выйти на поле, проявил мужество - и вспомните, сколько раз спасал команду в первом тайме!
Шанс
Мы вернулись к теме сборной, поскольку нынче она наиболее актуальна для всех нас. И Шовковский - не исключение. Чего греха таить, в национальной команде образца 2010 года места ему может и не найтись. "Не буду скрывать, перспектива сыграть на чемпионате мира в Германии очень заманчива, - признается Александр. - Отрадно, что все сейчас зависит от нас. Многие говорят о слабости оппонентов, везении, но, согласитесь, удача не может улыбаться на ровном месте. Наше лидерство - плод труда, самоотдачи и характера, а не стечение обстоятельств. И хотя в период товарищеских поединков, в отсутствие побед, критики в наш адрес было немало, мы не отходили от программы и двигались по намеченному пути. И что еще греет и подстегивает - нынче в сборной такое взаимопонимание, которого не ощущалось несколько лет".
Самое время дерзать!
За воротами
* Александр души не чает в своем сынишке. Девятилетний Владик - регулярно общается с отцом, который пообещал "сделать все, чтобы парнишка ни в чем не чувствовал себя ущемленным".
* Шовковский - почитатель всевозможных технических новинок. Имеет суперсовременный мобильный телефон с фотоаппаратом и видеокамерой, микрокомпьютер размером с ладошку, а его личные апартаменты украшает домашний кинотеатр с экраном размером 2х3 метра и стереозвуковой системой.
* В последние годы увлекся литературой. Познакомился с произведениями Акунина, Тома Харриса ("Молчание ягнят" и "Ганнибал"), перечитал "Идиота" Достоевского, "Мастер и Маргариту" Булгакова. Коллекционирует афоризмы.
* Музыку слушает под настроение. Когда по сердцу спокойные песни, к примеру, Повалий или Валерии, когда с удовольствием отдохнет под мелодии "Грин Грея" или "Океана Эльзы".
* В кулинарии приоритетными являются блюда, приготовленные из пойманной при нем живой рыбы. Особенно понравились Шовковскому рестораны в Таиланде и Эмиратах. "В Дубае (ОАЭ - Прим.авт.) нашел потрясающее место, - говорит Саша. - Индийские, японские, китайские, тайские, европейские кушанья - словами не передать!"
* На необитаемый остров из трех вещей взял бы пилу, топор и книгу по психологии.
Наркотик СаШо
У Шовковского есть отдушина, позволяющая ему, как он говорит, подзарядиться энергией и расслабиться. Это - дайвинг, которым Саша увлекается уже в течение десяти лет. В его активе - подводные прогулки в Сиамском заливе у берегов Таиланда, в Красном море в периоды отдыха в Египте, в Индийском океане близ островных курортов. Фотогалерея "Подводный мир Шовковского" расширяется с каждым годом. И, кстати, к своему увлечению он приобщил и любимую девушку Олю, с которой в прошлом декабре провел двухнедельный отпуск на Мальдивах.
"Это как наркотик, - говорит футболист. - Раз попробовал - и не можешь отказаться. Опускаясь на глубину двадцати метров, попадаешь в совершенно другой мир. Непередаваемые ощущения! А однажды во время погружения метрах в десяти от меня проплыла серая акула. Два с половиной метра в длину - не меньше!"
Теперь в планах Александра, как удалось выяснить, занятия на курсах, по результатам которых он получит лицензию полупрофессионала, позволяющую со специальным оборудованием погружаться на большие глубины.
Сергей Пилькевич, журнал "Команда+".
14 февраля 2005
ОЛЕКСАНДР ШОВКОВСЬКИЙ: “ВАЖЛИВА ГРА МОГО ЖИТТЯ — НАСТУПНА”
Ниншнй футбольний рк для воротаря кивського “Динамо” та нацонально команди Олександра Шовковського особливий не лише тому, що вн вкотре — найкращий голкпер Украни. 2005 року здйснилася його найголовнша мря — вн з партнерами по збрнй одним з перших в вроп здобув заповтну путвку на фнальний турнр чемпонату свту-2006, який вдбудеться наступного лта на стадонах Нмеччини. Тож Олександр сподваться, що його найкращ, найважливш матч в “Динамо”, у збрнй Украни ще попереду.
Заслужений майстер спорту (2005 р.).
Народився 2 счня 1975 р. у м. Кив.
— Футболом почав займатися 1982 р. при ЖЕКу у дитячй команд “Чайка”, у спецклас футболу школи 170. З 1983 р. — у дитячо-юнацькй спортивнй школ (ДЮСШ) “Динамо” Кив. Тренер – Олександр Чубаров.
— У 1992 р. грав за “Динамо-2”, “Динамо-3”. У 1993 р. – ЦСК ЗСУ (Центральний спортивний клуб Збройних Сил Украни) Кив. У 1993-2005 рр. – “Динамо” Кив (“Динамо-2”). Був каптаном команди 2002, 2005 рр.
— У вищому ешелон чемпонатв Украни провв за “Динамо” Кив 246 матчв. Дебютний подинок у першост за основний склад провв 6 березня 1994 р. (“Динамо” – “Кремнь” (Кременчук) – 1:1.
— У вропейських кубках зграв за “Динамо” Кив 82 матч. Перший матч у врокубках провв 10 серпня 1994 року (“Слькеборг” (Даня) – “Динамо”, 0:0).
— Входив до складу нацонально збрно Украни в 1994-2005 рр. – 64 матч. Перший матч у склад збрно провв 13 листопада 1994р. (Украна – Естоня, 3:0). Учасник вдбркових матчв Чемпонатв свту 1998 р. (9 матчв), 2002р. (6 матчв), 2006 р. (12 матчв), Чемпонатв вропи 1996 р. (1 матч), 2000 р. (10 матчв), 2004 р. (4 матч).
— Входив до складу молоджно (олмпйсько) збрно Украни в 1992-96 рр. – 12 матчв, пропустив 12 м’ячв.
— Учасник вдбркових матчв Олмпйських гор 1996 р. (7 матчв). Входив до складу юнацько збрно Украни 1992 р. (7 матчв).
ДОСЯГНЕННЯ
— Пвфналст “Лги чемпонв” 1998/99 рр.
— Чемпон Украни 1994/95, 1995/96, 1996/97, 1997/98, 1998/99, 1999/2000, 2000/01, 2002/03, 2003/04 рр., грав у склад “Динамо” Кив - чемпона Украни 1993/94 рр. (9 матчв з 34 ).
— Србний призер чемпонату Украни 2005р. Грав у склад команди – србного призера чемпонату Украни 2001/02 рр. (6 матчв з 26).
— Володар Кубка Украни 1995/96, 1997/98, 1998/99, 2002/03, 2004/05 рр., грав у склад “Динамо” Кив – володаря Кубка Украни 1999/2000 рр. (1 матч з 4), 2002/03 рр. (5 матчв з 8). Фналст Кубка Украни 2001/02 рр.
— Володар Суперкубка Украни 2004 р.
— Володар Кубка Спвдружност кран СНД 1996, 1997, 1998 р. Фналст Кубка Спвдружност 1999 р.
— Переможець Мжнародного турнру пам’ят В. В. Лобановського 2003, 2004 рр.
— Найкращий воротар Украни 1999, 2003, 2004 р. (за референдумом газети “Укранський футбол” – приз м. О. Макарова), входив у неофцйн списки “22-х кращих” Украни (верся “Спортивно газети”) пд 3 1998/99 рр. (верся газети “Команда”) пд 1 1999 р.
— Найкращий воротар турнру “Меморал О. Макарова” – 2001 р.
— Найкращий воротар турнру “Кубок Спвдружност” – 1997 р.
— Найкращий гравець турнру “Кубок Спвдружност” – 1998 р.
— Нагороджений орденом Украни “За заслуги” -го ступеня (15.10.99 р.) за видатн спортивн успхи.
Статистичн дан на 01.12.2005 р.
— Олександре, саме псля центрального матчу першого кола з донецьким “Шахтарем” кивське “Динамо” вперше в ниншньому чемпонат очолило турнрну таблицю. Наскльки було важко зйти на Олмп на промжному фнш нацонально першост? Який з першоколових подинкв був найважчим для тебе?
— Важлива гра мого життя — наступна. Виходячи з цього, я будую свою пдготовку. Тобто, для мене не ма значення, хто наш сьогодншнй суперник, з якою командою ми гратимемо, як вона ставить перед собою завдання. команда “Динамо” (Кив), команда з вдомим на всю вропу менем, команда, яка ставить перед собою завжди максимальн завдання, яка ма в кожному подинку доводити обрунтовансть свох амбцй, досягати нових вершин.
Щодо зустрч з “Шахтарем” в Донецьку, то вона була для нас вдалою. Але для мене особисто важчою була наступна гра, в Запоржж. Поле та погодн умови були проти нас, нам потрбно було створювати, атакувати, але за таких умов це дуже важко. Добре, що до команди повернувся Сергй Ребров, який здатен опинитися в потрбному мсц в потрбний час, що, до реч, було в Донецьку, в Запоржж. Ми перемогли “Шахтар”, але нчого надзвичайного в цьому нема. Найголовнше те, що Дем’яненку вдалося об’днати всх (за допомогою свох методв), вн змусив забути про те, що сталося, поврити в те, що ми йдемо вперед у правильному напрямку.
— Чи принциповий для динамвських футболств той факт, що Анатолй Дем’яненко й дос викону лише обов’язки головного тренера? Як тоб працються з новим наставником?
— Мен не важливо, хто головним тренером, бо мй тренер — Михайлов. Я з ним працюю упродовж 12 рокв. Вд головного тренера я отримую лише одну установку: виходжу на футбольне поле чи н. А з Михайловим проводжу повний аналз всх дй (починаючи вд вводу м’яча рукою закнчуючи сейвом або пропущеним м’ячем) псля кожно гри, не залежно вд результату. не ма значення, чи це гра клуб, чи збрна. Це вдбуваться для того, аби був постйний планомрний аналз кожного робочого моменту розвиток у майбутньому. Найголовншим для гравцв ставлення тренера до кожного окремо до команди в цлому. Звичайно, гравц, як завоювали м’я, гдн поваги, але це не ма позначатися на хнй робот (зокрема виокремлення одного гравця на фон нших), бо гра сильнший. Якщо ти сповна не викладашся на тренуванн, то не гратимеш. Коли такий пдхд, то вс все розумють. Якщо ж хтось не розум, то це його проблема. Це людина, яка не бачить себе з боку, не розум свох проблем. Я свого часу дуже ображався на Михайличенка, коли вн мене не ставив псля травми — грав Вталй (Рева.— Прим. авт.). Але я вдячний йому за те, що вн допомг мен подивитися на себе з боку. будучи поганим у ставленн до мене, вн показав, що я можу грати сильнше краще, нж на той момент. Завдяки йому я в майбутньому (тобто вже нин) вдосконалився.
— Останнм часом донецьк тренери футболсти звинувачують укранських суддв в упередженост до “Шахтаря”. Декому з них навть не подобаться, що Нацональну Федерацю очолю Григорй Суркс. Тво ставлення до цих розмов чуток?
— Чим викликаний спад у гр “Динамо” на старт не лише нацонально першост, а й врокубкового турнру? Чому так не прижився в команд Леонд Буряк?
— Некоректно говорити з цього приводу. Можу сказати дине, що не варто всю вину перекладати на плеч Леонда Йосиповича, бо в нього було замало часу, аби щось змнити. Коли вн прийняв команду, вн зумв розгледти те, чого не було на поверхн. А приймати доленосн ршенн перед грою в врокубках дуже важко. Так вийшло, на жаль, вн став заручником ситуац.
Я не перший рк в команд, старожил. можу сказати, що в мене не з усма дружн стосунки. Але я не маю негативзму до будь-кого (не мав не матиму), я маю принципове ставлення до тих, хто безпосередньо викону сво обов’язки на пол. Якщо я бачу (навть якщо в дуже хороших стосунках), що людина не викону те, що ма виконувати, я не мовчатиму. Ось наприклад, мо емоц псля гри в Берн, в першу чергу, були викликан тим, що хлопц не дотримувалися елементарних правил дисциплни (зокрема виконання тренерських настанов…). Бо ситуацю, яка згодом виникла (дисквалфкаця Родриго через бйку), я передбачав озвучив кервництву, що ми дйдемо до того, що битимемося на пол мж собою. як у воду дивився. Дякувати Богов, зараз цього нема. У команд нин чудова атмосфера. як результат — вперше за п’ять рокв завершили на першому мсц перше коло.
— У команд, яка прагне успшно виступати не лише на втчизняних турнрах, а й торувати нелегкий шлях на вроарен, ма бути дво рвноцнних воротарв? Чи, все-таки, достатньо мати одного досвдченого голкпера молодого перспективного дублера, який лише шлфу свою воротарську майстернсть?
— Краще для кого?
— Звичайно, для команди…
— На це питання мен треба вдповдати з позиц тренера, але я не тренер, я всього-на-всього гравець. Мен не важливо, скльки сильних гравцв. В кожнй гр, в кожному момент я повинен показувати сво реальн можливост, а тренери визначають, хто з воротарв нин сильншим, тому довряють мсце в склад. Думаю, якби ми виступали в врокубках, то було б дуже важко грати вс матч через два дн на третй, через три на четвертий день одному воротарю. Я розглядаю це зсередини, бо знаю, що вдновитися через два дн на третй дуже важко. Через якийсь промжок часу негативне психологчне накопичення втомленост дасть про себе знати. Як казав Лобановський, програш вд виграшу ми не повинн вдрзняти. Тобто, виконувати свою роботу. На жаль, ми вс люди. У кожного з нас сво емоц, котр нам дуже часто заважають, не дають нам можливост рости, розвиватися вдосконалюватися. Для команди, звичайно, краще, коли дво-тро рвноцнних гравцв на кожну позицю. Для мене, як воротаря, це не краще. Але це вже мо амбц, мо нтереси.
— А, скажмо, взамостосунки мж двома рвноцнними воротарями (примром, мж Шовковським Ревою) вони достатньо коректн?
— Ми сплкумося. Коли грали в однй команд, вс моменти, вс ситуац обговорювали. дине, коли я злився на Михайличенка, на те, що грав Вталй, потм я заспоковся, переглянув сво ставлення, дал все було гаразд. Були нормальн вдносини, ми допомагали один одному, дивлячись з боку, ставилися до цього не як до спроби образити, показати, що ти досвдченший, мудрший, а навпаки — як до пдказки грамотного, квалфкованого фахвця. Бо з боку нод можна побачити бльше…
— Чи може бути важливим сплкування з досвдченим воротарем, який вже завершив спортивну кар’ру в команд для дючого голкпера? Можливо, ти береш уроки воротарсько майстерност у того ж вгена Рудакова?
— З Рудаковим я не сплкуюсь. З Роменським — так, в нтересах збрно. А зустрвшись в житт, ми сплкумося на рзн теми, окрм спортивних. Михайлова я знаю настльки добре, як вн мене. Я подумаю — вн мен скаже, вн подума — а я вже знаю, що вн хоче мен сказати. Звичайно, можу використовувати це в свох корисних цлях, але це вже нше питання. Взагал, стосунки гравець-тренер або тренер-гравець — дуже специфчн, там сну дуже тонка межа. треба навчитися не переступати. А стосунки з воротарями в мене завжди були хорош. Хоча позиця воротаря не позбавлена вад в тому план, що польовий гравець може спробувати на позиц пвоборонця, оборонця нападника, а воротар — н.
— Олександре, ти вриш у таке поняття, як нацональна воротарська школа? Чи це надумане? Чи сну, зокрема, укранська школа воротарв?
— Думаю, що сьогодн нема такого поняття, як укранська школа. Залишилися т спецалсти, як працюють з воротарями. Вони працюють за системою радянсько школи. Хоча це моя суб’ктивна точка зору, я не можу бути певен, що вона правильна, бо я ж працюю в одному клуб упродовж довгого часу сплкувався лише з одним тренером воротарв — Михайловим.
— Кервництво “Динамо” повернуло в команду досвдчених Владислава Ващука Сергя Реброва. Можливо, ти хотв би, щоб до Кива повернулося ще клька твох одноклубникв? Наскльки за той час, що ти виступаш за команду, змнилося кивське “Динамо”?
— Я в “Динамо” — досить довго. Звичайно, мркую над тим, що змнилося, як змнються з приходом чи переходом до ншо команди того чи ншого гравця. Так, для клубу було б цкаво не вдпустити свого часу Андря Шевченка, Каху Каладзе, Сергя Реброва. Але нтереси клубу, а нтереси гравця. якщо не враховуються нтереси останнього, то клуб вд цього тльки програ. Бо досягнувши певних успхв, гравець намагаться вдосконалюватися, спробувати себе на ншому рвн. Вийде чи не вийде — нше питання. Але якщо йому не нададуть тако можливост, вн може зупинитися в свому розвитку. багато перспективних гравцв, як так залишилися перспективними через те, що зарано здобули визнання думають, що це раз назавжди. Вони не сприймають нформацю ззовн, бо закрит вд не.
Найбльша проблема — в соб. Свого часу я багато речей, на яких акцентував Лобановський, не розумв. Але через певний час (коли Валеря Васильовича вже, на жаль, нема з нами) я почав розумти, який сенс вн вкладав в те чи нше поняття.
— Олександре, для тебе вже, мабуть, настав той момент, щоб спробувати себе в одному з провдних вропейських нацональних чемпонатв. Можливо, вже були й конкретн пропозиц?
— Щиро кажучи, я хочу переврити сво сили в одному з найсильнших чемпонатв. Але мо бажання залишаться мом бажанням, а обов’язки — обов’язками. Зараз я — воротар кивського “Динамо”, з мною пдписано контракт. Але маю усну домовленсть з кервництвом, що воно не перешкоджатиме мому переходу в нший клуб, якщо будуть пропозиц.
— А яка воротарська школа чи, може, манера якого провдного вропейського голкпера тоб мпону?
— Свого часу мене часто запитували про те, хто з воротарв мен мпону. Помркувавши, я вдмчав не саму гру воротаря, а певн його д, як мен подобалися. Скажмо, гра на лн — Кана, достатньо впевнена гра Дасава на виходах, холоднокровнсть Дда. Це окрем моменти, як намагався для себе пдкреслити. Вд воротаря багато залежить. В першу чергу, вд його холоднокровност, впевненост в соб. Адже не секрет, що колектив, який працю довгий час разом, створю дине енергетичне поле. Коли вд одного гравця, який займа важливу позицю на футбольному пол, випромнються впевненсть, вона вплива на нших. Тому розквт приходить до досвдченого вкового воротаря, бо вн достатньо припускався помилок, вн зна м цну, зна, що зробити, аби х уникнути. Вн впевнений в соб, ця впевненсть передаться ншим. Отож, можна сказати, що воротар — пвкоманди. Але це стосуться лише психологчних моментв.
— Хто тоб найбльше завдав непримностей на футбольному майданчику?
— У мене специфчн стосунки з Раулем. Вн весь час мен забива…
— Ти важко переживаш т помилки, яких припустився пд час чергового подинку в “Динамо” або збрнй?
— Я не хвилююся зовсм. Псля гри пройде час (доба), щоб емоцйно заспокотися. Сяду, подивлюся, яких помилок припустився, згадаю сво вдчуття, переживання, думки на той час, проаналзую, чому так сталося. Зробив висновки живи дал. Ранше дуже переживав, але життя на цьому не закнчуться, треба працювати! Той, хто дуже пережива, багато втрача емоцйно, це заважа рухатися вперед.
— Емоцйним я буваю вже псля гри, хоча в деяких моментах прояви емоцй пд час матчу. Але я над цим працюю, бо не хочу, щоб пд час подинку емоц заважали приймати правильн ршення. У емоцйно людини бльше можливостей припуститися помилки.
“ЛОБАНОВСЬКИЙ БУВ ЛЮДИНОЮ З ВЕЛИКОЮ СИЛОЮ ВОЛ”
— Олександре, може, це буде для тебе не надто примним, але ми й дос не знамо, що тод трапилося з тобою в Словен?
— Звичайно, в тому епзод я прагнув зробити все правильно. На якусь мить м’яч “зскочив” з ноги потрапив на зовншнй бк. Хотв вибити в аут, подал вд ворт. Не вийшло, а дал ви все сам бачили. Поврте, було прийнято правильне ршення. На жаль, технчно виконати його не вдалося. Оце вся вдповдь.
— Напередодн групового турнру Олег Блохн вдверто нас запевнив, що збрна Украни з першого мсця здобуде путвку на фнал чемпонату свту-2006. А коли ти поврив, що вже можна готуватися до поздки в Нмеччину наступного лта?
— Коли данц зграли внчию з турками. Скажу вдверто, я не вийшов би грати за збрну, якби не врив в те, що ми здатн добитися успху. Навть у минулих циклах я врив, що виконати поставлене завдання — реально. Але ситуаця складалася так, що не щастило. Заслуга Блохна в тому, що вн створив колектив однодумцв (тренерський штаб, гравц), завдяки чому з’явилася вра в дею, в те, що ми можемо здйснити задумане. Був дуже важкий перод перед вдбрковим циклом, коли не вигравали в товариських матчах, а працювали над створенням колективу однодумцв, як розумють одне одного, врять, вдчувають одне одного, об’дну х одна мета. Я переконався в тому, що коли хочеш чогось досягти, треба не лише мряти, а й докладати максимум зусиль, незважаючи на труднощ, тод здобудеш бажаний результат. У цьому свт нчого легко не даться.
— Стежитимеш за жеребкуванням у Лейпцгу?
— А коли воно вдбудеться?
— Дев’ятого грудня.
— На жаль, у цей час буду в лтаку, вдпустка! Тож вже на мсц дзнаюся про суперникв у нашй груп.
— Шевченко хотв би зграти з бразильцями. А з ким би хотв зграти Олександр Шовковський?
— Байдуже, з ким грати. Слабких команд не бува. Я мряв зграти на чемпонат свту, це почина збуватися…
— Ми його побоювалися. це побоювання межувало з повагою, авторитетом. Згадую, коли вн тльки прийшов у команду, ми слухали його, роззявивши рота, багато слв не розумли, але сприймали найголовнше. Його принципи — доведен багатьма результатами. Вн був людиною з великою силою вол, нколи не показував, що в нього щось болить. Хоча ми знали, що в нього певн проблеми з здоров’ям. Вн не сприймав, коли людина з мн-ушкодженням не в змоз вийти на тренування або на футбольне поле. Ми навть жартували з цього приводу, мовляв, на футбольне поле не вийдеш лише тод, коли тоб вдрве ногу. Такою вн був людиною.
— Хотлось би тоб працювати тренером воротарв?
— Я не можу зараз вдповсти на це запитання, бо ще не думаю про це. Хочу грати якомога довше, а час розставить все на сво мсця.
— Твй син займаться у футбольнй школ. Вн також воротар. Мабуть, тоб хотлося, щоб Шовковський-молодший продовжив смейну традицю?
— Перш за все, мен б хотлося, щоб вн вирс порядною людиною. Щоб вн був упевнений у соб знав, чого хоче в житт. А ким вн буде? Це виршувати лише йому. Батьки повинн виховати дитину, щоб потм нкому з нас не було соромно за сво д.
— Пд час товариського матчу московського кивського “Динамо” знову була озвучена думка обох президентв, щоб якимось чином вдродити колишнй чемпонат Радянського Союзу. Можливо, це був би формат ниншньо Спвдружност Незалежних Держав?
— Як гравець, я — проти. Ми вже вдвикли од далеких перельотв. Було б дуже важко. Можливо, вболвальники виграли б вд тако де проведення “радянського чемпонату”... Скажу вдверто, я себе не навантажую ще й цими проблемами.
“УС ФУТБОЛСТИ — ОСОБИСТОСТ”
— Чи вплива на твй настрй вдсутнсть симпатикв на трибунах? На жаль, останнм часом вони бувають напвпорожнми…
— Звичайно, хотлося, щоб стадон завжди був заповнений. Але зараз не звертаю на це уваги, бо вже призвичався. Адже коли грамо за заповнених трибун, особливо на чужих полях, де трибуни розташован дуже близько вд поля, то вигуки, монети, запальнички, що летять, вдволкають, це дуже негативно вплива на гру. Тому зараз я вже не звертаю на це уваги. Безумовно, примнше грати, коли вщерть заповнений стадон, це однозначно. Навть якщо бльшсть вболва проти. Це навть додатковим стимулом.
— Ус футболсти — особистост, у кожного свй характер, своя точка зору, свй погляд на реч, з свом ставленням до умов контракту. У тренера також сво особливост. Позиця тренера в цьому випадку дуже важлива. Лобановський був хорошим психологом, вн розумв, на кого можна гримнути, на кого — не можна, кому можна сказати жорстке слвце, а кого, навпаки, пдбадьорити ншим чином. Але вн завжди вказував на помилки, давав зрозумти, хто правий, а хто — н. Якщо гравц вдчувають, що вони рвн, незалежно вд того, хто скльки рокв вддав цй команд, хто який обсяг роботи викону, хто гра в основному склад, хто з якихось причин не гра, тод гравц заради такого тренера готов на все. Бо вн порядний у свому ставленн до гравцв. Тут одностороннього зв’язку нема не буде нколи. Це один колектив, стосунки в ньому повинн бути рвн з усма. Дуже важливий психологчний момент. Заслуга Дем’яненка в тому, що вн дав зрозумти — гратиме сильнший, а не той, хто старший за вком або бльше заробля. Гратиме той, хто пдпорядкову особист амбц амбцям команди. На тл командно гри, командно дисциплни ти можеш виявляти яксь сво якост, але якщо вони не шкодять командним нтересам, а навпаки — то, будь ласка, посидь. А якщо не розумш — “Динамо-2”. У цьому найголовнша заслуга Дем’яненка.
— У чому була заслуга Сабо в повторному матч з “Трабзонспором”? Чи це була заслуга всього колективу?
— Я б не виокремлював його аж занадто (нехай не ображаться на мене Йожеф Йожефович). Безумовно, вн вдграв певну роль, але ще до того, як Михайличенко зняв з себе повноваження тренера, ще до того, як призначили Сабо, в команд вдбулася розмова, ми домовилися, що зробимо все можливе для виршення виходу до наступного етапу змагань. Наступного дня було вже звльнення одного тренера призначення ншого. Ситуаця склалася таким чином, що прихд в команду ново людини спонукав гравцв до розкриття свох найкращих якостей, а тренер, в свою чергу, був вдкритий команд, прагнув зрозумти, хто хто. те, що на посад головного тренера опинився Сабо, — збг обставин.
“З ДРУЗЯМИ СПВАЮ КАРАОКЕ ВИВЧАЮ АНГЛЙСЬКУ МОВУ”
— Футболсти — люди зайнят. Тренування, збори, перельоти, матч. Однак вони не грають 24 години на добу. в них же бува вльний час. Як ти проводиш свй вльний час? Що це — телевзор, комп’ютер? Час вд часу тебе помчають на рзномантних молоджних тусовках...
— Скажу таке: футбол майже не дивлюся. Лише дуже важлив матч, але попереднй тур Лги чемпонв не дивився, Кубок УФА — також. Вважаю, що людина, дуже заглиблена в певну сферу дяльност, багато втрача, зокрема в розвитку, в сплкуванн. Це заважатиме в майбутньому, адже треба рзнобчно розвиватися, вдкриватися свтов, бути вдкритим для нового. Останнм часом я часто катаюся на ковзанах, вдвдую виставки (маю достатньо широке коло сплкування). Я люблю запросити на вечерю друзв в ресторан або до себе додому (поспвати караоке). Люблю бути наодинц, почитати книгу, вивчаю англйську, тобто живу не одним футболом.
— Доводилося клька разв бачити Андря Гусина в театр. Як ти до цього ставишся?
— Я мав клька пропозицй, але, на жаль, у час, коли починалися спектакл, закнчувалися тренування. Дружина ходила, а потм розповдала. Я заздрив.
— Найкращ друз — Сергй Федоров Влад Ващук, ще один приятель, який полюбля на пвроку здити до нд.
— Ранше говорили про ущербнсть спортсменв. Зараз ситуаця докорнно змнилася: тепер спортсмени, як правило, нтелгентн люди. Ти справляш враження людини свтсько, нтелгентно, елегантно. Але чому спортсмени так апатичн щодо суспльно-громадського життя? Чому у нас, в Укран, спортсмен нколи не висловлю свою думку з приводу полтичних подй?
— Щодо розвитку спортсменв, то можу сказати, що вони багато часу проводять в так званому замкненому простор (збори, тренування, сплкування). Свого часу ми перебували на баз по три дн перед матчем, потм один день — вдома, в родинному кол, знову на базу. Нин змнюються часи, змнюмося й ми. З’являться бльше вльного часу, кожен використову його на власний розсуд. Щодо друго частини питання, то скажу таке: аби висловлювати сво думки з приводу певних подй, треба досконало розумтися на цих подях, зважати на те, що до твох думок прислухаться багато людей. Я особисто не готовий висловлюватися з приводу конкретних полтичних подй або нших моментв в житт суспльства (як кивського, так укранського загалом). Можливо, в майбутньому, маючи достатньо знань у сфер полтики, можна буде правильно оцнювати т под, як в нас вдбуваються. Свого часу на мй сайт приходили висловлювання щодо полтично позиц пд час виборв (але мало хто, напевно, бачив мо виступи на канал “нтер”, коли я не висловлювався на пдтримку жодного з кандидатв. Але сам факт появи на канал “нтер” в штаб Януковича було сприйнято саме таким чином). Але я нкому нчого не доводжу.
— багато хлопчакв, як мрють в майбутньому стати воротарями, новими Шовковськими. Що ти можеш порадити м?
— Ще в школ мене навчали: “Спортсменом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний”. Людина може досягти всього, чого забажа, за умов цлеспрямованого руху вперед. Але треба пам’ятати, що, зациклюючись на чомусь одному, можна втратити нше. У першу чергу, треба гармонйно розвиватися як особистсть. Я дуже вдячний тренеров Анатолю Крощенку за те, що вн мав надто жорстку позицю щодо навчання.
— …Щоденник перевряв?
— Щоденник не перевряв, але мг не взяти в закордонну поздку, якщо були поган оцнки. Я часом вдвдую свою школу чую вд вчителв, що ми свого часу навчалися дуже непогано (наш спортивний клас). З ниншнм спортивним класом порвняти важко. Футбол розвиваться швидкими темпами (прийняття миттвих ршень за невеликий обсяг часу), а для цього футболст повинен мати достатньо високий рвень нтелекту. Нин в футбол з’явився новий термн (на жаль, зараз не згадаю), коли треба прийняти ршення на частку секунди ранше, нж воно вдбудеться, тобто передбачити ситуацю. Тому, якщо хочеться грати, потрбно все це розумти, треба бути на крок попереду. Звсно, хлопчаки зараз це не зрозумють, тому завдання тренера — донести це до них, спрямовувати в потрбному напрямку, спонукати до розвитку, в першу чергу, в навчанн.
— Як ти вибудовуш стосунки з уболвальниками?
— Як мнмум, раз на тиждень заходжу на сайт читаю вс повдомлення, як надходять. Але хамськ вислови (нецензурн, образи) дозволяю соб знищити, все нше залишаю. Бо людина ма право на свою думкю. Але не думаю, що повинен вдповдати на все це.
— Як ставишся до критики?
— Дивлячись, звдки вона надходить.
— Вд преси…
— (Смться). Я сприймаю лише професональну критику.
—Олександре, вже думав над тим, як готуватимешся до фнального турнру свтово першост в Нмеччин?
— Безумовно, я над цим вже замислююся. Ритм роботи буде змнено (в неурочний час). Не думаю, що дуже змниться моя поведнка, можливо, я буду менше сплкуватися з пресою, можливо, буду менше вдвдувати свтськ вечрки. Бльше придлятиму уваги свом якостям. Або до, або псля тренувань. Але це поки що теоря. Зараз потрбно дограти сезон, потм вдпочити, поновити запас сил емоцй.
— Чи входитиме до тво пдготовки або самопдготовки вивчення манери гри суперника, зокрема форвардв?
— Звертатиму увагу, напевно, на яксь загальн риси. Хоча частше саме детал вдграють важливу роль. Але я розумю, що багато що залежить вд психологчного стану гравця (емоц, впевненсть в соб, наскльки ти позбавився дискомфорту, пов’язаного з надвдповдальнстю). Всм вдомо, що воротар не ма права на помилку, про це знаю я. Цей тягар часом бува нестерпним. Вд нього потрбно обов’язково позбавитися. Найголовнше — вмти керувати своми емоцями, важливше навть, нж знати слабк й сильн сторони суперника. “Щоб перемогти когось, перш за все, треба перемогти себе”, — казав Лобановський.
— Клька рокв тому, коли вдновлювався псля травми, ти брав участь в Турнр пам’ят Макарова. Пригадай фнальний матч, коли тоб вручили приз найкращого гравця турнру. Як вдчуття ( власне гра, вручення призу) ма людина, яка вже здобула всеукранську свтову славу, коли змушена або навть сама погодилася брати участь у турнр набагато нижчого рвня. Що ти вдчував на той момент? Чи нема образи? вдчуття, що тебе справедливо вдзначили чи спрацювало м’я? Чи це для тебе просто робочий момент?
— Традицйно зрки естради чи видатн особи за кордоном пдтримують вболвають за нацональн клуби, збрн. Чи маш ти кумирв серед втчизняних вдомих людей, зокрема на естрад, як б прихали, наприклад, на чемпонат свту пдтримали тебе, нашу збрну, нашу крану?
— Мо думки будуть настльки зайнят пдготовкою до матчу, що я про це буду найменше думати. Я думаю так: якщо людина ма бажання пдтримати нашу збрну — будь ласка. Це особисте бажання. А мо бажання — добре пдготуватися.
— Олександре, ти скромна людина, але ти — професонал. Можеш на публку сказати, яке мсце ти посдаш серед найкращих воротарв вропи? Без зайво скромност.
— Щоб не образити себе (смться)? Якщо об’ктивно, то я нколи про це не думав. Якщо не помиляюся, то 1999 року я входив у трйку воротарв в номнац найкращий воротар вропи. дзнався про це згодом. Нин для мене важливше нше, амбц вдйшли на заднй план. Але десь в глибин душ залишилися , так би мовити, тшать мо самолюбство. Думаю, що перебуваю в десятц.
— Але ж амбц важлив для спортсмена…
— Безумовно.