Отчет о велотуре Синай
Отчет одного из участников велотура "Синай" состоявшегося в январе 2010 г.
Зимов вдпустки проводять по рзному, одн вддають перевагу шаленству заснжених грських схилв, мандрв святковими мстами, нш вдпочивають удома поряд з знайомими та родичами. Мен ж повезло провести тиждень зимово вдпуски у дивовижнй частин гипту - Синайському пвостров.
Що зна пересчний укранець за гипет? Напевно це Кар, фараони, прамди, пдводний свт Червоного моря, та, звсно, низка мст-курортв, що являють свордний бюджетний конвер вдпочинку пд маркою «все враховано» (all inclusive). Розпитуючи знайомих, що вдпочивали на курортах ц крани – чув захопленн вдгуки про неймоврно яскравий пдводний свт, та негатив про настирних арабв, як звертають увагу на наших двчат, звсно про небезпеку прогулянок вулицями гипетських мст для ноземцв. саме море далеке тепле з власним свтом коралв та риб – вабило мене. А тому вже давно придбав гарну маску для прнання, вичкував гарно нагоди навдатись у Шарм ель Шейх – за розповдями, один з кращих курортв крани.
ось його величнсть випадок привернув мою увагу до трохи нестандартного опису туру на одному з туристичних сайтв. У чому полягала вдмннсть – по перше це свордний туристичний похд, де впродовж тижня пропонували подолати чималий шлях вздовж моря, пустель та гр, пройтися стежками пророка Мосея та вдчути бедунську гостиннсть. Одна особливсть поставила фнальну точку у вибор - це був не пший маршрут чи автотур, мен пропонували велотур. На велосипед, вздовж моря по пустел, тод коли рдний Кив по вуха шурха у снгах? ... хоча я нколи не вижджав на ровер за меж свого мста, вдразу вдчув - це для мене. Сподваюся вам цкаво, що з того вийде. Похали.
Разом з мною нас збралося п'ять вдчайдухв – подружня пара з Сверодонецька, веселий молодий чоловк та наш нструктор, свордний сталкер – Костя. Кожен особистсть, у кожного за плечима своя сторя життя, а попереду спльна подорож у крану пскв та сонця. Наприклад Костянтин - свордний дауншифтер. В минулому програмст, колись виршив рзко змнити стиль життя покинувши роботу у теплому офс, вдкрив власний бзнес та почав займатися велотуризмом, органзовуючи подорож Украною. ось тепер, вдчувши сили, запропонував першу закордонну експедицю. Цкавий момент, що з першо, розвдувально, подорож гиптом , що тривала 14 днв, два роки тому, нструктор повернувся без фотографй. Фотоапарат було вкрадено вправними злодюжками. тому, ми ус, навть гадки не мали, що ж за кравиди вдкриються нашим очам, я особисто мав сумнви у мальовничост пустел та автошляхв гипту чекав лише на зустрч з морем. Отже ршення прийнято, нструктор вдомий, мй улюблений велосипед спаковано, реч у велорюкзаку. Сьогодн - рздвяна вечеря, а завтра – лтак та перш клометри невдомих дорг.
Бориспль взимку не явля нчого мальовничого. Затримка рейсу, клька годин очкування та розмов дали можливсть познайомитися поближче. У мжнародному термнал з даху стел потоками пада вода – перетворюючись у велику калюжу вс пасажири вимушен шукати альтернативних шляхв подолання водно перешкоди.
Та ось лтак вдрвався земл зимова холоднеча та щоденн проблеми десь там внизу. Весь вдрзок уздовж Чорного та Середземного морв небо вкрите густими хмарами, приховуючи вд нас ландшафти Туреччини та Криту. Аж поблизу гипту хмари поступово зникають перед нами у всй суворй крас з’являються синайськ гори. Особливо космчност пейзажу нада промння вечрнього сонця у якому гори набувають темно червоного – марсанського кольору. Це вам не рдн Карпати – тут око не зустрне н крапл зелен та чогось придатного для життя - лише мертв скел вдтнкв червоного кольору та псок.
Зимов вдпустки проводять по рзному, одн вддають перевагу шаленству заснжених грських схилв, мандрв святковими мстами, нш вдпочивають удома поряд з знайомими та родичами. Мен ж повезло провести тиждень зимово вдпуски у дивовижнй частин гипту - Синайському пвостров.
Що зна пересчний укранець за гипет? Напевно це Кар, фараони, прамди, пдводний свт Червоного моря, та, звсно, низка мст-курортв, що являють свордний бюджетний конвер вдпочинку пд маркою «все враховано» (all inclusive). Розпитуючи знайомих, що вдпочивали на курортах ц крани – чув захопленн вдгуки про неймоврно яскравий пдводний свт, та негатив про настирних арабв, як звертають увагу на наших двчат, звсно про небезпеку прогулянок вулицями гипетських мст для ноземцв. саме море далеке тепле з власним свтом коралв та риб – вабило мене. А тому вже давно придбав гарну маску для прнання, вичкував гарно нагоди навдатись у Шарм ель Шейх – за розповдями, один з кращих курортв крани.
ось його величнсть випадок привернув мою увагу до трохи нестандартного опису туру на одному з туристичних сайтв. У чому полягала вдмннсть – по перше це свордний туристичний похд, де впродовж тижня пропонували подолати чималий шлях вздовж моря, пустель та гр, пройтися стежками пророка Мосея та вдчути бедунську гостиннсть. Одна особливсть поставила фнальну точку у вибор - це був не пший маршрут чи автотур, мен пропонували велотур. На велосипед, вздовж моря по пустел, тод коли рдний Кив по вуха шурха у снгах? ... хоча я нколи не вижджав на ровер за меж свого мста, вдразу вдчув - це для мене. Сподваюся вам цкаво, що з того вийде. Похали.
Разом з мною нас збралося п'ять вдчайдухв – подружня пара з Сверодонецька, веселий молодий чоловк та наш нструктор, свордний сталкер – Костя. Кожен особистсть, у кожного за плечима своя сторя життя, а попереду спльна подорож у крану пскв та сонця. Наприклад Костянтин - свордний дауншифтер. В минулому програмст, колись виршив рзко змнити стиль життя покинувши роботу у теплому офс, вдкрив власний бзнес та почав займатися велотуризмом, органзовуючи подорож Украною. ось тепер, вдчувши сили, запропонував першу закордонну експедицю. Цкавий момент, що з першо, розвдувально, подорож гиптом , що тривала 14 днв, два роки тому, нструктор повернувся без фотографй. Фотоапарат було вкрадено вправними злодюжками. тому, ми ус, навть гадки не мали, що ж за кравиди вдкриються нашим очам, я особисто мав сумнви у мальовничост пустел та автошляхв гипту чекав лише на зустрч з морем. Отже ршення прийнято, нструктор вдомий, мй улюблений велосипед спаковано, реч у велорюкзаку. Сьогодн - рздвяна вечеря, а завтра – лтак та перш клометри невдомих дорг.
Бориспль взимку не явля нчого мальовничого. Затримка рейсу, клька годин очкування та розмов дали можливсть познайомитися поближче. У мжнародному термнал з даху стел потоками пада вода – перетворюючись у велику калюжу вс пасажири вимушен шукати альтернативних шляхв подолання водно перешкоди.
Та ось лтак вдрвався земл зимова холоднеча та щоденн проблеми десь там внизу. Весь вдрзок уздовж Чорного та Середземного морв небо вкрите густими хмарами, приховуючи вд нас ландшафти Туреччини та Криту. Аж поблизу гипту хмари поступово зникають перед нами у всй суворй крас з’являються синайськ гори. Особливо космчност пейзажу нада промння вечрнього сонця у якому гори набувають темно червоного – марсанського кольору. Це вам не рдн Карпати – тут око не зустрне н крапл зелен та чогось придатного для життя - лише мертв скел вдтнкв червоного кольору та псок.
Аж ось гори поступово перетворюються у голу пустелю, посеред яко, залит яскравим свтлом виринають острвц мст та готельних комплексв. Це Шарм-Ель-Шейх. Командир рейсу сповща, що температура повтря надвор +28 градусв - псля мнус дванадцяти у Кив важко без недоври сприймати так цифри. Пасажири з нетерпнням чекають посадки. Ми ж турбумося, що псля клькагодинно затримки рейсу ми вдстамо вд графку вже годину тому мали вихати за меж мста просуватися углиб нацонального заповдника де планували розбити намети та провести першу нч. Тепер мамо долати перш десятки клометрв у темряв, де будемо ночувати - взагал невдомо. Порадившись, вдкидамо варант ночвл в готел – не за тим ми сюди хали.
Мсто зустрча лагдним теплом. Швидко сутен. Збирамо та переврямо велосипеди, прикручумо колеса, чплямо рюкзаки. Все це робимо на територ майже порожнього аеропорту чим викликамо зацкавлення мсцевих службовцв, тому частину часу витрачамо на перемовини та вмовляння мсцевих охоронцв, аргументуючи, що за десять хвилин нас тут не буде. ось ввмкнувши фари – радсно викочумося на двр. Вдразу ж потраплямо у центр уваги – мсцев таксисти з захопленням та посмшками розглядають наших коней, обов’язково намагаються доторкнутися, поперемикати швидкост та задають стандартне питання «А скльки кошту такий велосипед?». Згодом ми зрозумли звикли до такого ритуалу при зустрч гиптян з вело туристами навть дивувалися коли хтось не проявляв належно уваги до наших персон. Вдверто кажучи спочатку я тримався дуже обережно – нч, незнайомц з ншого свту та з абсолютно ншим свтосприйняттям. Чого вд них чекати? Вже пзнше ми переконалися – що вони так ж сам як ми – тобто гарн, а не дуже. Але загалом пересчн гиптяни на нашому шляху справили гарне враження – доброзичлив, привтн, готов допомогти, дехто любить грош – але хто ж без грха, головне, що з усма можна домовитися. Напрямок руху узгоджено, прощамося з таксистами. Набирамо швидксть. Велодоржок звсно нема – але дорога мстом гладенька та рвна. Перша остання людина у колон вдягнута у яскрав жилети з свтловдбивачами – безпека перед усм. Пролтаючи широкою вулицею Шарму вздовж суцльно смуги готельних комплексв Радсон, Хлтон Бч резорт, переслду враження чогось штучного. Таке вдчуття нби у суцльнй пустел, вздовж моря побудували мсто з курортних комплексв, посадили купу пальм – спробували надихнути це життям. Напевно у стнах готелв все вдповда найвимоглившим забаганкам вдпочиваючих море тут сповнене усх оспваних красот, але ззовн, обабч дороги, нема нчого окрм стн, посереднх магазинв та пальм. Тому розумш душу сль гипту тут не вдшукати – швидше за мсто. Перша зупинка перший культурний шок. Нам треба купити провант та воду на перш два дн маршруту. У тому ж Шарм шукамо супермаркет . Те що в них називають супермаркетом – явля собою маленький магазинчик – заповнений незрозумлими товарами продуктами невстановленого строку збергання, з арабськими надписами. Дивна рч - цнникв ми так нде не знайшли. Тобто ти згрбаш докупи все що тоб сподобалась, потм продавець щось бурмочучи пд нс почина додавати на калькулятор, оголошу цну. саме головне, що псля оголошення цни ви цлком спокйно можете вести торг отримати знижку.
Знову несподванка посеред шляху перед в’здом у заповдник натикамось на вйськовий пост. Дуже важко зрозумти, що молодики перед нами мають вдношення до вйськових. Яксь спортивн костюми, футболки лише один трохи напдпитку вдягнений у щось на зразок вйськово форми. Але вн ма кинджал на пояс, тому ми ведемо себе тихо приглядамось уважно. Починамо розмову хоча нхто з опонентв не розмовля англйською, ста зрозумло – дал шлях заборонено, а от чому - зрозумти важко. Псля недовгих перемовин, нструктор просить аби його вдвели до самого головного. Делегаця забира нашого сталкера зника у темряв. Не хочу лякати читачв, бо насправд все виглядало цлком пристойно спокйно, просто було важко зрозумти суть заборони. Але думаю те ж саме вдчували би гиптяни якби вноч наткнулися на пост, що охороня вхд до нацонального парку скажмо десь посеред Криму. В результат – нам запропонували розбити намети прямо тут, на берез моря, пд стнами дивно споруди. Не скажу, що це була найспокйнша нч у мому житт, але вс мо страхи залишились при мен як тльки зйшло сонце. Як виявилось, зранку дорога у заповдник була вдкрита, а нчн перестороги то заради нашо ж безпеки – хто його зна в яку халепу ми можемо там потрапити. нша примна рч – пд територю для наметв нам видлили подвр’я тльки-но збудовано мечет. Тобто ми спали, а потм, заспан, варили снданок на примус прямо пд вкнами мнарету. До того ж зазирнувши усередину - випадково стали учасниками молитви. Чоловк, що прибирав у примщенн, погукав нас до себе гарним глибоким голосом проспвав клька вршв Корану.
Лагдне ранкове сонце, водн процедури у теплому мор. Напевно був вдлив, бо вздовж узбережжя валялися купи мотлоху антропогенного походження, помж якого, крадькома, бгали кумедн краби.
ось наш шлях до нацонального заповднику Набк вдкрито, нчн вйськов привтливо бажають щасливо дороги. Вже згодом ми уяснили дв реч. По-перше – гипет вдень гипет вноч то дв рзн крани. Вся територя розподлена на квадрати, пересування мж якими контролються вйськовими постами вноч так переврки проблемою навть для самих гиптян. По-друге – вйськов патрул на Сина не носять форму – вони вдягнут у що завгодно. , здаться, чим вище звання тим бльша невдповднсть смливсть у вибор гардеробу.
Пролетвши пски з’жджамо з широко дороги, та вузькою стежкою занурюмося у свт скель та води. Останнй полцейський кордон няк не хотв нас пропускати - хлопц казали там вже нема дороги, до мста дуже далеко. Ми, в свою чергу, пояснювали, що можемо нести наших коней навть на спин, будь що планумо ночувати у Дахаб. Напевно ми виглядали дуже ршучими псля переврки паспортв нас вдпускали дал. До реч, неабияку роль у нашому просуванн вдграв Андрй Шевченко. Навть дивного неслов’янського вигляду полцейський у майц посеред скель, абсолютно вддалений вд цивлзац, коли почув, що ми з Украни, змнив гнв на милсть - самостйно згадав м’я нашо зрки почав посмхатися. Слава укранському футболу!
До Дахаба в’жджамо вноч добряче втомленими. На пд’зд до мста – поки чекав команду , мене гостинно запросив до столу молодий господар вдкритого ресторанчику. За ароматним чам у компан гипетсько молод розпитую за особливост життя та сторю краю.
Псля останньо години нчного вело марафону по скелям вдчувамо справжню насолоду знову летти рвним асфальтом. Нас вже чека смачна вечеря лжко.
У 1967 псля вйськово нтервенц – весь Синайський пвострв перейшов пд упорядкування зралю. Тод ж почалося створення туристично нфраструктури, з’явилися перш готел. Вже пзнше, псля пдписання мирного договору, земл були повернут гипту. Свого часу Дахаб був улюбленим курортом зральських студентв, хпп. Колись клька будинкв на берегу моря, нин перетворилося на мжнародний центр дайвнгу та вндсерфнгу. Не зважаючи на наплив ноземних туриств господарям вдаться зберегти особливий колорит – незвичну сумш вропейського сервсу та схдного шарму.
Все тут поряд, все зручно. В клькох метрах вд кемпнгу, вздовж морського берега, розташована лня вдкритих ресторанчикв. На х територ ви можете вльно вдпочивати та купатися, спостергати за парусами та вдивлятися в далек гори Саудвсько Арав. Дивно, але нам нхто не нагадував про заборонену територю та необхднсть оренди шезлонга чи парасольки. Якщо мате бажання спробувати себе в якост драйвера – до ваших послуг досвдчений нструктор ось за двадцять метрв вд берега кораловий риф за яким у синй безодн живуть власним життям сузр’я морських стот. Звсно серйозн занурення потребують рунтовно пдготовки, що може зайняти не один день, а то тиждень . Також тут розповсюджений фрдайвнг - занурення на глибину без кисневих балонв, лише за допомогою власних легенв - такий вид спорту потребу повного контролю над тлом.
Ввечер узбережжя мста спалаху тисячами вогнв. Тут сну традиця - бльшсть прибережних ресторанв лише заховаться сонце - запалюють багаття. Нч, зор, вогонь, море, блюз, тепла ковдра, гарна компаня – романтичний Дахаб.
Здавалося що може бути краще побаченого, але пригоди тривають - ми вантажимось в машини вд’жджамо у монастир Свято Катерини. Тут, на гор Снай, Мосей отримав 10 заповдей. Проводимо день у горах, поки наш велосипеди вдпочивають – виходимо стежкою на вершину, розчинямося у велич та споко вкв. Взагал то, по традиц, аби позбутися грхв, плгрими мають зустрчати свтанок на Мойсевй гор. Але ми гнорумо традицю, гршн, лземо угору пд сонцем. Поряд з нами пднматься молодий спанський священик – вн виршив пройти шляхом Авраама пшки подолав величезну вдстань з Туреччини до гипту. Та двчина дантист з Нью-Йорку – яка по дороз встига зазирнути до рота горе-бедунам, порадити м термнове лкування, вручити клька пгулок та вдмовитися вд хньо пропозиц вирвати хворий зубв, на мсц, пасатижами.
Вже ввечер велосипедами вижджамо з обймв монастиря, доламо десятки клометрв у промнн вечрнього сонця. Швидко сутен, навколо гостре камння, а у нас запланована ночвля у наметах посеред гр. Знаходимо затишне мсце, пробивши колесо, та налякавши стадо диких верблюдв. знову глибокий вечр наповнений веселими розмовами. А от вноч прокидамося вд виття, чи то вовкв чи то шакалв. Ми не одн! Зазвичай в пустел неймоврна тиша, чути як б’ться серце сусда. А зараз той сусд спокйно хропе на весь каньйон йому байдуже те що поряд щось ви. Укранський турист – смливий турист.
Клька днв маршруту мамо провести у оазис. Здавалося псля моря, гр, кравидв пустел, що на швидкост пролтали повз нас – нчого мене не зачепить. я глибоко помилявся. В певнй точц ми мали звернути з дороги вести навантажен велосипеди по пску – справа не з примних. Тут ще, невдомо звдки, набгла купа мсцевих дтей з сувенрами, жнок з немовлятами, чоловкв з верблюдами почали пропонувати послуги гда, лякати небезпечною дорогою. Псля клькох днв подорож, ми мали стйкий мунтет до таких длкв, тому чемно вислуховували мовчки йшли дал. ось, псля блукання псками, нашим очам вдкриваться величезне провалля з вузенькою стежкою, на дн якого, вдалин, виднться зелене соковита цяточка пальм. Це наша остання мета – оазис Айн-Худра.
Новий день – час вирушати додому. Мовчки пакумо реч. За символчну плату наш рюкзаки вивезуть верблюдами до дороги, тому ми майже без зусиль штовхамо ровери. До зустрч Худра - ми ще повернемося, якщо не в реальному свт, то ув сн. знову втер в вухах, знову клометри дорг, привтання зустрчних автомоблств.
Останнй вечр у Дахаб. Схд сонця. Купання у мор. Лтак. от перш кроки по заснженй земл бориспльського аеропорту. Тут мнус двадцять, зранку на роботу.
Навть зараз важко поврити, що все це вдбувалося з нами. Лише псок у шкарпетках, та свтлини нагадують про пригоди. Ми прожили маленьке життя у житт повернулися звдти з блиском у очах. Млорад Павич якось писав «Бувають дн як ти живеш у довжину, а нколи, бувають так, що живеш ще й у глибину».
Автор текста Руслан Луценко, м.Кив
Фотоальбом http://vkontakte.ru/album-9869345_99996628